Чи потрібно подавати звітність із плати за землю, якщо рішенням суду скасовано договір купівлі-продажу майна?

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (ст. 31 Податкового кодексу).

Момент виникнення податкового обов’яз­ку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється згідно з податковим законодавством для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контро­люючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених Податковим кодексом.

Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк (ст. 32 Податкового кодексу).

При цьому зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 цього Кодексу датою виникнення податкового обов’язку для власників землі та землекористувачів є день, у якому виникло право власності або право користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При цьому зауважимо, що фактичний період перебування землі у власності або користуванні також повинен підтверджуватися документально. Тобто з набранням чинності рішенням (ухвалою) суду у суб’єкта господарювання зникає обов’язок декларувати податкові зобов’язання з плати за землю.

Водночас право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (далі — Земельний кодекс)). Право власності або право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 р. № 1952 «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом України від 07.07.2011 р. № 3613-VI «Про державний земельний кадастр» (ст. 202 Земельного кодексу).

Таким чином, оскільки одним із основних нормативно-правових актів, які регулюють земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс, то й обов’язок декларувати та сплачувати (не сплачувати) плату за землю у суб’єкта господарювання виникає саме з дня врегулювання таких відносин.