Головна » Основна частина працівників в установі — жінки. Які пільги і гарантії за умовами праці слід дотримувати за такими працівницями, щоб не потрапити під трудові штрафи?

Як ми можемо допомогти?

Основна частина працівників в установі — жінки. Які пільги і гарантії за умовами праці слід дотримувати за такими працівницями, щоб не потрапити під трудові штрафи?

You are here:
< Назад
Print Friendly, PDF & Email

У ст. 174 КЗпП і ст. 10 Закону про охорону праці ще вказано: забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування). Причому список таких шкідливо-небезпечних робіт, на яких забороняється застосовувати працю жінок, визначено в Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений наказом МОЗ від 29.12.1993 р. № 256 (далі — Перелік № 256).

Проте з 22.12.2017 р. наказом МОЗ від 13.10.2017 р. № 1254 скасовано Перелік № 256 (крім гл. 3 розд. I Переліку № 256, яка втрачає чинність з дати, коли Україною буде завершено процедуру денонсації Конвенції про використання праці жінок на підземних роботах у шахтах будь-якого роду № 45). Нормотворці пояснюють, що скасування Переліку № 256 направлено на боротьбу із дискримінацією жінок у трудових відносинах.

Що маємо в підсумку? З 22.12.2017 р. жінки можуть займатися роботами, що раніше були визначені як заборонені для них у Переліку № 256 (крім робіт, вказаних у гл. 3 розд. I Переліку № 256). Тоді як норми ст. 174 КЗпП і ст. 10 Закону про охорону праці в частині заборони для жінок займатися шкідливо-небезпечними роботами мають бути переглянуті.

Разом із тим трудове законодавство містить й інші пільги і гарантії щодо умов праці жінок, які залишаються чинними

Табл.  Пільги та гарантії. Умови праці

Пільга/гарантія Підстава
1 Заборонено залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми Ст. 174 КЗпП, ст. 10 Закону про охорону праці
Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджені наказом МОЗ від 10.12.1993 р. № 241.
2 Не допускається залучати жінок до робіт у нічний час, крім тих галузей народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Вказане обмеження не поширюється на установи (організації, підприємства), де зайняті тільки члени однієї сім’ї Ст. 175 КЗпП
Перелік галузей і видів робіт, на яких дозволена нічна праця жінок, із зазначенням максимальних строків застосування їх праці в нічний час, повинен був затвердити КМУ. Проте такого документа досі немає.
3 Не допускається залучати до робіт у нічний час, до надурочних робіт і роботи у вихідні дні, а також направляти у відрядження вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років Ст. 55, 63 і 176 КЗпП
4 Залучати до надурочних робіт, а також направляти у відрядження жінок, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю, можна тільки за згодою таких жінок Ч. 3 ст. 63, ст. 177 КЗпП
5 Вагітним жінкам згідно з медичним висновком мають бути знижені норми виробітку, норми обслуговування або ж вони мають бути переведені на легшу роботу, що виключає вплив несприятливих виробничих чинників.
При цьому зарплату жінки зберігають на рівні не нижче середнього заробітку за попередньою роботою
Ч. 1 ст. 178 КЗпП
6 До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої, легшої роботи вона підлягає звільненню від роботи зі збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок установи, організації Ч. 2 ст. 178 КЗпП
7 Жінок, що мають дітей віком до 3 років, у разі неможливості виконувати попередню роботу переводять на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою на строк до досягнення дитиною 3 років. Підставою для такого переведення можуть слугувати як медичний висновок, так і інші об’єктивні дані, що свідчать про неможливість виконання попередньої роботи.
При цьому врахуйте: тимчасове переведення таких жінок на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, можливе виключно з їх згоди (ч. 3 ст. 33 КЗпП)
Ч. 3 ст. 178 КЗпП
Зверніть увагу: якщо заробіток вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, на новому місці роботи нижче, ніж той, який такі жінки отримували до переведення, їм виплачують доплату до рівня середнього заробітку за попереднім місцем роботи, а якщо вище — фактичний заробіток (ч. 4 ст. 178 КЗпП).
8 Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надають, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини.
Такі перерви потрібно надавати не рідше ніж через 3 години тривалістю не менше 30 хвилин кожна.
За наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюють не менше години
Ст. 183 КЗпП
Пам’ятайте: надання таких перерв не виключає можливості скористатися загальною перервою для відпочинку і харчування. При цьому строки і порядок надання перерв для годування встановлює роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) установи і з урахуванням побажань матері. Перерви для годування включають у робочий час і оплачують за середнім заробітком.
9 На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю (у тому числі таку, що перебуває під її опікою) або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний установити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень Ст. 56 КЗпП
У цьому випадку оплату праці здійснюють пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
10 Для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю, роботодавець може за рахунок власних коштів установлювати скорочену тривалість робочого часу Ч. 4 ст. 51 КЗпП
11 У разі потреби роботодавець повинен видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю, путівки до санаторіїв і будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу.
Порядок надання таких пільг і гарантій установлюється колективним договором установи (організації)
Ст. 185 КЗпП