Головна » У яких випадках працівника можуть не пустити у відпустку?

У яких випадках працівника можуть не пустити у відпустку?

You are here:
< Назад

Найперше, варто зазначити, що державні гарантії та відносини пов’язані з відпустками працівників, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про відпустки» та іншими законодавчими та нормативно-правовими актами держави.

Право на відпустки мають громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності. виду діяльності, а також ті особи, хто працює за договором у фізичної особи — підприємця.

Право на щорічну відпустку повної тривалості (тобто, не менше, ніж 24 календарні дні) у перший рік роботи виникає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. Відпустка надається з таким розрахунком, щоб вона була використана, як правило до закінчення робочого року, який відлічується з дня укладання трудового договору.

Необхідно знати: громадяни, котрі працюють за договором цивільно-правового характеруправа на відпустки не мають.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілками, чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом і доводиться до відома всіх працівників.

При складанні графіка враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Як правило, у графіку не встановлюються конкретні дати початку й закінчення відпустки, а визначається лише місяць або орієнтовні дні. Якщо ж у графіку вказано конкретні дати, працівник має право піти у відпустку в обумовлений термін без подання заяви. Законодавство про працю не вимагає подавати заяву, оскільки підставою для надання відпустки може бути сам графік.

Якщо роботодавець погодив дату початку і тривалість відпустки, однак відмовляється її надати, наводячи різні причини (наприклад, багато роботи, термінові завдання), пам’ятайте, що такі причини не можуть бути підставою для відмови у наданні відпустки. Графік відпусток для того і складають, щоб заздалегідь спланувати роботу підприємства й розподілити навантаження між працівниками.

Таким чином, відмовляючи у наданні відпустки в передбачені у графіку строки, роботодавець прямо порушує трудове законодавство, за що передбачено фінансову та адміністративну відповідальність. Йдеться про фінансову відповідальність згідно з абзацом 8 частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України — за порушення інших вимог трудового законодавства у розмірі 3 723 гривень.

Інша річ, що відпустка працівника може бути перенесена з низки причин, зокрема, через:

  • тимчасову непрацездатність працівника;
  • виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
  • настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

Заступник начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області
 Валентина Панчишина

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Додати коментар

Клікніть, щоб прокоментувати

тринадцать − 4 =

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: