Наказом Мінфіну №148 внесено зміни, зокрема, до НП(С)БО 7 «Основні засоби».
Так, виключено норму, яка мала таку редакцію « Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта. При цьому для таких об’єктів, що продовжують використовуватися, обов’язково визначається ліквідаційна вартість.»
З цієї зміни можемо зробити висновок, що в разі переоцінки ОЗ із нульовою залишковою вартістю переоцінку слід робити в загальному порядку, наведеному в абзаці 1 п. 17 НП(С)БО 7. Тобто потрібно буде збільшувати як первісну вартість, так і суму нарахованого зносу.
Пункт 25 НП(С)БО 7 викладено в новій редакції.
Тепер прямо прописано: у разі зміни очікуваних економічних вигід від використання ОЗ слід переглядати ліквідаційну вартість (разом зі строком корисного використання) на кінець звітного року.
Амортизацію треба нараховувати виходячи з нового строку корисного використання та ліквідаційної вартості починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання та/або ліквідаційної вартості.
Водночас п. 16 НП(С)БО 7 не змінився і в ньому зазначено, що підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.
Переоцінка основних засобів тієї групи, об’єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.
Отже, як і раніше, переоцінка ОЗ є правом, а не обов’язком підприємства. Було лише уточнено механізм переоцінки ОЗ із нульовою залишковою вартістю, якщо підприємство бажає та планує здійснювати таку переоцінку.