«Суть декларування полягає в тому, що громадяни добровільно розкриють інформацію про володіння активами за кордоном та сплатять з них відповідні податки, а держава гарантує їм цілковите звільнення від адміністративної та кримінальної відповідальності за податкові та валютні правопорушення», – роз’яснює вона.
За її словами, у такий спосіб можливо не лише детінізувати левову частку коштів в економіці, збільшивши прозорість їхнього подальшого обігу, а й забезпечити додаткові надходження до державного бюджету, за рахунок яких стане можливим проведення суттєвих реформ, на кшталт заміни податку на прибуток податком на виведений капітал.
«Світова практика свідчить: фіскальний ефект від проведення добровільного декларування іноземних доходів/активів складає 1-1,3% ВВП. Саме тому подібні кампанії вже давно проведені в більшості країн світу – США, Канаді, країнах Європи та СНД, а нині проводяться в країнах Південної Америки. Час і нам «обнулити» відносини між платниками податків і державою», – наголошує Голова Комітету.
Н.Южаніна стверджує, кампанія з добровільного декларування іноземних активів має взяти старт найпізніше – на початку наступного року, адже незабаром Україна долучиться до багатостороннього обміну податковою інформацією, через що відомості про рахунки, відкриті податковими резидентами України в інших юрисдикціях, стануть доступні контролюючим органам вже після 2019 року.
«Кожному має бути надана можливість без обтяжливих штрафних санкцій очистити свою історію перед початком автоматичного обміну податковою інформацією за умови, що їхні доходи не були отримані у кримінальний або корупційний спосіб», – впевнена вона.
Нагадаємо, багатосторонній обмін податковою інформацією – один з кроків реалізації плану дій з протидії розмиванню податкової бази та виводу прибутку з під оподаткування (BEPS), розроблений ОЕСР. Серед учасників обміну про доходи платників податків – 98 країн світу. Україна має долучитися до інформаційного обміну у 2019 році.
До відома…
Авторитетне видавництво Форбс вже аналізувало дану ініціативу.
В першу чергу слід у кількох словах описати міжнародну організацію, яка активно просуває АОПІ у всьому світі. Організація економічної співпраці та розвитку (скор. ОЕСР, англ. Organization for Economic Co-operation and Development, OECD) ‒ міжнародна економічна організація розвинених країн. Штаб-квартира розташована в Парижі. Генеральний секретар (з 2006-го) ‒ Хосе Анхель Гурріа Тревіньйо, мексиканець. Керівним органом ОЕСР є рада представників країн-членів організації, всі рішення в якій приймаються на основі консенсусу.
У стандарті широко описана інформація, що підлягає обміну. Передбачається, що такою інформацією стануть не тільки детальні особисті дані власників рахунків, включаючи ім’я, резидентну адресу, індивідуальний податковий номер, дату і місце народження, номер рахунку і назву звітної фінансової установи (банки, деякі кастодіальні, брокерські або страхові компанії), але й баланс по рахунку на кінець відповідного календарного року (останній день). Також, якщо мова йде про депозитарний, кастодіальний або інший рахунок, обміну підлягає загальна валова сума відсотків, дивідендів та інших доходів протягом календарного року.
Стандарт визначає два типи підзвітних осіб ‒ фізичні та юридичні особи. На відміну від ФАТКА (Закон про оподаткування іноземних рахунків(Foreign Account Tax Compliance Act), стандарт не має порогового балансу по рахунку для фізичних осіб ($50 000), однак для вже існуючих юридичних осіб він становить $250 000. Тобто, якщо на рахунку юридичної особи менше $250.000, для цілей стандарту така особа не є підзвітною, і інформація про таку особу не підлягає обміну.
Передбачається, що обмін буде відбуватися так: фінансові установи, які будуть включати в себе не тільки банки, але й деякі брокерські, кастодіальні і страхові компанії, протягом звітного періоду збирають інформацію про власників рахунків інших країн. Інформація систематизується, шифрується і передається за допомогою спеціальних ІТ-платформ у податкову адміністрацію, яка потім обмінюється цією інформацією з країнами, резидентами яких є такі власники рахунків.
Важливо розуміти, що стандарт первинно виділяє саме податкове резидентство як фактор юрисдикції, куди піде інформація, а не країну громадянства.
Наступні чотири основні вимоги, які можуть виконуватися як одночасно, так і в будь-якій послідовності, необхідні, на думку ОЕСР, для успішного впровадження стандарту в окремо взятій юрисдикції.
- Перенесення звітних правил і правил проведення перевірок у місцеве законодавство.
- Вибір юридичної бази для автоматичного обміну інформацією.
- Наявність необхідної ІТ-бази, а також адміністративної інфраструктури та ресурсів.
- Захист конфіденційності даних і безпеки інформації.
У першому пункті йдеться про внесення рекомендованих поправок до національного законодавства та прийняття нових законів і підзаконних актів. Тут слід окреслити послідовність дій місцевих органів влади, а як відомо, Закнодавчий орган нашої країни не квапиться з прийняттям всього нового та незвіданого. Особливо, коли ці новшевства стосуються самих законотворців здебільшого.
Висновки
По-перше, для реального приєднання до обміну необхідно пройти непростий шлях і величезний обсяг роботи в законодавчому, інфраструктурному і технічному відношенні.
По-друге, обмін може бути навзамін. Можлива ситуація, коли та чи інша країна буде тільки віддавати інформацію або отримувати.
Інформація, яка підлягає обміну, буде вичерпною. Країна податкового резидентства зможе отримати як детальні особисті дані власника рахунку, так і основні фінансові показники.