ЛИСТ ДЦЗ від 23 січня 2015 р. № ДЦ-01-465/0/6-15 “Щодо одержання допомоги по безробіттю та умов щодо її отримання”

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІ

ЛИСТ

від 23 січня 2015 р. № ДЦ-01-465/0/6-15

Щодо одержання допомоги по безробіттю та умов щодо її отримання

Конституційне право громадян на соціальний захист під час безробіття гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, що забезпечується реалізацією Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі — Закон).

Цим Законом підтверджується право безробітних на одержання допомоги по безробіттю та встановлюються відповідні умови щодо її отримання.

Зокрема, статті 22 і 23 Закону та Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, що затверджений наказом Мінпраці України від 20.11.2000 р. № 307, зареєстрований у Мін’юсті України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136, визначають умови отримання допомоги по безробіттю, її тривалість і розмір.

Частиною другою статті 22 Закону визначено, що застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Крім того, цією статтею визначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. А для осіб, які були звільнені з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин та отримали статус безробітного, така виплата починається з 91-го календарного дня.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

Частиною першою статті 23 Закону передбачено, що застрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, залежно від страхового стажу: до 2 років — 50 відсотків; від 2 до 6 років — 55 відсотків; від 6 до 10 років — 60 відсотків; понад 10 років — 70 відсотків.

Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів — 80 відсотків; надалі — 70 відсотків.

Частиною п’ятою статті 31 Закону визначені умови скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю на строк до 90 календарних днів, зокрема, у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за згодою сторін (на 90 календарних днів).

Відповідно до вищезазначеного, особам, які звільнені з останнього місця роботи за згодою сторін, законодавчо передбачено скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю на 90 календарних днів, що означає, що загальна тривалість може становити 270 календарних днів протягом двох років і 630 календарних днів для осіб передпенсійного віку, і така виплата розпочнеться з 8 дня після реєстрації в установленому порядку в державній службі зайнятості.