«Моя хата – не з краю» або чому українці замовчують проблему домашнього насильства

У червні Кабмін ухвалив постанову, згідно з якою в офіційних документах термін «насильство в сім’ї» замінюється на «домашнє насильство».

Що це означає?

Зазначається, що це нововведення відповідає термінології Конвенції Ради Європи «Про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (Стамбульська конвенція).

Згідно з Законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Цю проблему останнім часом активно піднімають у суспільстві, на телебаченні, у пресі. Прийняті зміни до Кримінального кодексу України посилили покарання, але за статистикою 4 мільйони загиблих у світі гинуть від домашнього насильства, в Україні це сотні жінок щороку.

Та, на жаль, це не змінює поки що того факту, що щодня сотні людей в Україні як жінок, чоловіків, так і дітей потерпають від цього ганебного явища. Щодня у соціальних мережах з’являються повідомлення про те, як жінці зламав щелепу чоловік, як дитину побили до тяжкого стану батьки за погану поведінку або як на фоні ревнощів чоловік вбив дружину.

Чому така проблема і досі кричуще актуальна для України? 

Чому зміни в законодавстві і суспільна увага не зупиняють агресію ?

Це досить складне питання, адже зазвичай сама жертва виправдовує агресора до останнього , терпить і повертається до нього добровільно,навіть якщо їй вдалось піти на деякий час з дому. Я неодноразово бачу, як люди замість того, щоб терміново викликати поліцію, знімають у «Фейсбук» відео, як прямо на вулиці чоловік б’є жінку. А якщо таке відбувається вдома, сусіди та навіть родичі воліють не лізти у так звані сімейні справи, тому що в нас так не прийнято.
У більшості ситуацій жертва не може сама добровільно припинити насильство, допоки вона не опиниться в реанімації чи навіть гірше.

Нагадую, що знущання у сім’ї – це не внутрішній конфлікт, який пройде з часом. Це кримінальна відповідальність, яка має каратись законом. Покарання за вчинення домашнього насильства в судовому порядку вводиться у вигляді громадських робіт на строк від 150 до 240 годин або арештом на строк до 6 місяців. Також передбачається і обмеження свободи на строк до 5 років або позбавлення волі на строк до 2 років. При цьому будуть діяти заборони дзвінків, листування з потерпілою особою, наближення на певну відстань. У разі виявлення фактів домашнього насильства відповідні органи (правоохоронні, управління соцзахисту населення, центри сім’ї та молоді, служби у справах дітей) повинні пропонувати потерпілим звертатися у спеціалізовані центри.

Що робити, якщо ви стали свідком чи жертвою домашнього насильства ?

Ні, не дзвонити родичу, подрузі, знімати та викладати у «Фейсбук» чи закривати очі та йти далі у своїх справах, а терміново дзвонити 102!

Або звернутися на «гарячу лінію» 116-123 (з мобільного цілодобово та безкоштовно в межах України).

Якщо ви стали свідком насильства стосовно дитини, негайно повідомте про це правоохоронні органи та службу у справах дітей! Захистіть дитину від домашнього насильства! Найнебезпечніший співучасник домашнього насильства – мовчання! Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжі, то тепер розширюється коло таких осіб. До нього зараз відносять колишнього чоловіка/дружину, громадянські шлюби (спільне проживання без реєстрації). Розширене коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни та інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі.

Також нагадую, що за новим законом потерпілі від насильства можуть отримати безкоштовну юридичну допомогу в Центрах безоплатної правової допомоги. Зокрема, юристи можуть допомогти з розлученням та захистом майнових прав.

Автор: Консультацію надав юрист-експерт, очільник столичної юстиції Станіслав Куценко