Податковий облік РРО, як об’єкта основних засобів

Відповідно до ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) – це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До РРО відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів, а також мінімально допустимі строки їх амортизації, визначені у п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України.

Так, машини та обладнання відносяться до групи 4 основних засобів, в якій у окрему підгрупу з мінімально допустимими строками корисного використання 2 роки виділено такі основні засоби: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень.

З урахуванням викладеного, РРО (електронні контрольно-касові реєстратори, комп’ютерно-касові системи, електронні таксометри, автомати з продажу товарів (послуг) тощо) відносяться до групи 4 основних засобів і щодо них застосовуються мінімально допустимі строки корисного використання – 2 роки.