Сплачувати зобов’язання по ЄСВ за інших суб’єктів господарювання заборонено

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 6  Закону України від 08 липня 2010 року№ 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»   платник ЄСВ зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний соціальний внесок.

У випадках повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до Закону № 2464 несуть зобов’язання із сплати ЄСВ, сума недоїмки підлягає списанню (частина сьома ст. 25 Закону № 2464).

Згідно з частиною восьмою ст. 25 Закону № 2464 у разі ліквідації юридичної особи – платника ЄСВ або втрати платником з інших причин статусу платника ЄСВ сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника.

У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є:

1. ліквідаційна комісія – щодо юридичної особи – платника єдиного соціального внеску, що ліквідується;
2. юридична особа – щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу – платника єдиного соціального внеску, що ліквідується.

У разі недостатності у платника ЄСВ коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є:

1. засновники або учасники юридичної особи – платника єдиного соціального внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов’язаннями;
2.  юридична особа – щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу – платника єдиногосоціальног внеску, що ліквідується;

У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника ЄСВ зобов’язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов’язки.

Передача платниками ЄСВ  своїх обов’язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків сплати головою сімейного фермерського господарства внесків за себе і членів такого господарства (частина дев’ята ст. 25 Закону № 2464).

Тобто, юридична особа, фізична особа – підприємець або фізична особа не може сплатити грошове зобов’язання по єдиного внеску за інших осіб, крім випадків сплати головою сімейного фермерського господарства внесків за себе і членів такого господарства.

ДПС