Згідно з Законом для того, щоб стати платником єдиного податку четвертої групи, господарство має відповідати певним вимогам і критеріям.
Серед вимог:
- займатися виключно виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою та постачанням;
- здійснювати господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
- не використовувати працю найманих осіб.
Серед критеріїв: площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності чи користуванні членів фермерського господарства має становити не менше 2 і не перевищувати 20 гектарів.
За словами одного з авторів Закону – Голови Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики Ніни Южаніної, раніше можливість стати платником єдиного податку четвертої групи мали виключно юридичні особи, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній звітний рік дорівнювала або перевищувала 75%. У той час, як діяльність ФОПів оподатковувалася за спрощеною системою та ставкою єдиного податку, встановленою для третьої групи, або взагалі – за загальними правилами.
«За таких суворих умов переважна більшість селян відмовлялася від офіційного оформлення своєї сільськогосподарської діяльності, уникаючи податкового навантаження та паперової тяганини, через що певна частина агросектору опинилася в тіні», – зауважила Голова Комітету.
Н. Южаніна переконана, умови, запропоновані новим Законом, спонукатимуть сільське населення, яке працює на своїй або орендованій землі з подальшою реалізацією виробленої продукції, більш охоче набувати офіційного статусу.
Відповідно до Закону, ставши платником єдиного податку четвертої групи, сімейні фермерські господарства будуть звільнені від обов’язків податкового агента та потреби ведення обліку доходів, а також від сплати та подання звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів, що отримані в результаті діяльності фермерського господарства, земельного податку, а також рентної плати за спеціальне використання води.
«Такі підприємці сплачуватимуть податок виходячи з площі сільгоспугідь або земель водного фонду, що знаходяться в їхній власності чи користуванні, та нормативної грошової оцінки одного гектара землі. Сплата має здійснюватись поквартально в розмірі 10%, 10%, 50% і 30% – відповідно, тоді як звітність необхідно подавати один раз на рік – у лютому», – пояснила Ніна Южаніна.
Окрім простих та прийнятних умов оподаткування, прийнятий Закон пропонує фермерам додаткову фінансову підтримку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування протягом 10 років.
Передбачено, що голова фермерського господарства сплачуватиме за себе та кожного члена господарства ЄСВ у розмірі, не меншому 10% мінімального страхового внеску – в перший рік, 20% – в другий рік, 30% – в третій рік з подальшим збільшенням до 90% – в дев’ятий та десятий роки. При цьому доплата ЄСВ здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету – 90% мінімального страхового внеску – в перший рік, 80% – в другий рік, 70% – в третій рік з подальшим зменшенням до 10% в дев’ятий та десятий роки.
У разі невиконання державою зобов’язань щодо сплати частини ЄСВ фінансові санкції та інші передбачені Законом заходи стягнення до сімейних фермерських господарств не застосовуватимуться.
«Прийняття зазначеного Закону є справжнім проривом для агросектору, адже надало кожному селянину реальну можливість працювати легально з прийнятним податковим навантаженням, отримавши належний соціальний захист і право на пенсію. При цьому масове набуття селянами офіційного статусу сільськогосподарських товаровиробників позитивно вплине на детінізацію в аграрній сфері, а також дозволить збільшити обсяг надходжень до місцевих бюджетів від сплати податків», – підсумувала Ніна Южаніна.