Земельний податок: хто, коли, як?

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (ст.269 ПКУ), а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 ПКУ).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п.287.1 ст.287 ПКУ).

Земельний податок – це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст.14 ПКУ). Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення (п. 286.1 та п.286.5 ст.286 ПКУ).

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5 ст.287 ПКУ).

Відповідно п.281.1 ст.281 ПКУ, від сплати податку звільняються:

1. інваліди I і II групи;
2. фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
3. пенсіонери (за віком);
4. ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та фізичні особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п.281.1 ст.281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

1. для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більше 2 гектари;
2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більше 0,25 гектара, у селищах – не більше 0,15 гектара, у містах – не більше 0,10 гектара;
3. для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;
4. для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара;
5. для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара.

Звертаємо увагу, до переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).

Якщо фізична особа, визначена у п.281.1 цієї статті, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа подає до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки письмову заяву (у довільній формі) про самостійне обрання або зміну земельної ділянки для застосування пільги та документи, що посвідчують право на пільгу.

Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового звітного періоду, у якому подано таку заяву (п.281.4 ст.281 ПКУ). Тобто, якщо заява про самостійне обрання або заміну земельних ділянок для застосування пільги подана до контролюючого органу після 1 травня поточного року, то пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного періоду.

Детальніше про нормативно-грошову оцінку землі читайте у нашому матеріалі

Більше про земельний податок тут