1 січня набув чинності Закон № 5557 «Про основи національного спротиву», який був внесений Президентом Володимиром Зеленським, який передбачає можливість використання силами національного спротиву мисливської зброї, а також проведення один раз на три роки навчальних зборів строком до трьох місяців.
Закон визначає, що національний спротив – комплекс заходів, які організовуються та здійснюються з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України;
– територіальна оборона (ТО) – система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій;
– рух опору – система воєнних, інформаційних і спеціальних заходів, організація, планування, підготовка і підтримка яких здійснюється з метою відновлення державного суверенітету і територіальної цілісності;
– керівником зони територіальної оборони є голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації (керівник відповідної військово-цивільної або військової адміністрації у разі її утворення) тощо.
Завданнями територіальної оборони передбачені:
1) своєчасне реагування та вжиття необхідних заходів щодо оборони території та захисту населення на визначеній місцевості до моменту розгортання в межах такої території угруповання військ;
2) участь у посиленні охорони та захисті державного кордону;
3) участь у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій;
4) участь у підготовці громадян України до національного спротиву;
5) участь у забезпеченні умов для безпечного функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та органів військового управління тощо.
Загальне керівництво національним спротивом здійснює Президент України як Верховний головнокомандувач Збройних Сил України. Безпосереднє керівництво територіальною обороною (ТО) здійснюється головнокомандувачем ЗСУ через командувача Сил територіальної оборони.
Керівництво рухом опору здійснює Президент через командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ.
Військові частини ТО ЗСУ Збройних Сил України утворюються та функціонують:
– у кожній зоні територіальної оборони та додатково у кожному місті, чисельність населення якого перевищує 900 тисяч мешканців (такими на сьогодні є Київ, Харків, Дніпро, Одеса, а також тимчасово окупований Донецьк), як бригади Сил ТО ЗСУ;
– у кожному районі територіальної оборони та додатково в кожному адміністративному центрі області як батальйони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Комплектування органів військового управління, військових частин ТО Збройних Сил України здійснюється:
1) у мирний час – військовослужбовцями за контрактом та за призовом особами офіцерського складу;
2) в особливий період – військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу та територіальним резервом.
Рішення про введення в дію Зведеного плану ТО України або планів територіальної оборони в окремих її місцевостях приймається Радою національної безпеки і оборони України (РНБО) за поданням головнокомандувача Збройних Сил України, у якому зазначаються:
1) обґрунтування необхідності введення в дію Зведеного плану;
2) межі території, на якій вводиться Зведений план, час введення і строк, на який вони вводяться;
3) завдання органів управління територіальною обороною, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів, передбачених Зведеним планом;
4) обмеження щодо введення в дію окремих складових Зведеного плану за умов відсутності правового режиму воєнного стану тощо.
Дія Зведеного плану припиняється після закінчення строку, на який їх було введено.
Цікавою є норма про зброю. Зокрема, індивідуальна штатна зброя військовослужбовців СТО ЗСУ, членів добровольчих формувань територіальних громад зберігається у визначених та спеціально обладнаних приміщеннях на території пунктів постійної дислокації або у визначених місцях зберігання. При цьому члени добровольчих формувань мають право застосовувати під час виконання завдань територіальної оборони особисту мисливську зброю та набої до неї.
Забезпечення добровольчих формувань територіальних громад індивідуальною штатною зброєю та боєприпасами до неї здійснюється в загальній системі забезпечення ЗСУ.
Члени добровольчих формувань ТО і їхні родини мають соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Проектом частину першу статті 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнили новим пунктом 9, яким до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (як делеговані повноваження) віднесено підготовку і подання відповідним районним/обласним радам пропозицій до цільових місцевих програм підготовки територіальної оборони та підготовки населення України до участі в русі національного спротиву та участь в організації їх виконання.
Частину третю статті 29 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» виклали в новій редакції, відповідно до якої військовозобов’язані (крім резервістів) можуть бути призвані районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки один раз на три роки на навчальні збори строком до трьох місяців.
На відміну від чинної редакції цієї норми, Центральне управління та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України позбавляються права призивати на навчальні збори військовозобов’язаних, які перебувають у них на військовому обліку. Крім того, змінено строк і періодичність призову на навчальні збори (від «до п’яти разів строком до двох місяців кожного разу» на «один раз на три роки строком до трьох місяців»).
