Повномасштабна війна змінює тренди в багатьох сферах, включаючи ринок праці, але держава не здатна швидко реагувати на зміну обстановки. Що ж потрібно робити для того, щоб ефективніше використовувати людський ресурс?
Сьогодні робоча сила в Україні є, але вона задіяна не там, де максимально потрібна. Така ситуація виникає тільки тому, що більшості людей не вистачає кваліфікації і професійних навичок. Щоб вирішити цю проблему, потрібно змінити підхід до симулювання зайнятості. Саме таку думку висловили провідні вітчизняні експерти.
Поточна урядова політика
Ті кроки, якими користується держава зараз, в основному направлені на запровадження однотипних пасивних заходів, що є малоефективними в довгостроковій перспективі. Мова йде про одноразову фінансову допомогу, субсидії, реєстрацію безробіття чи інші методи, які не вирішують головну і структурну проблему. Державна політика зайнятості за останні роки не досягла суттєвого прогресу, бо урядовці акцентували увагу на виплатах фінансової допомоги, а не на створені нових робочих місць. В результаті у більшості випадків профільні служби просто обмежуються реєстрацією безробітних чи курсами підвищення кваліфікації. Що стосується зміни професійної орієнтації, вона не відповідає потребам сучасного ринку, особливо у сфері цифрових технологій. Також повністю відсутня регіональна адаптація, що сприяє малоефективному розподілу робочої сили. В результаті часто виникає ситуація, коли працівники є, але вони перебувають не там, де можуть бути максимально корисними.
Які сучасні тренди має враховувати нова політика зайнятості?
Щоб державні інститути вирішували свою основну задачу, потрібно звертати увагу на ті тенденції, які актуальні саме зараз – це необхідність використання новітніх технологій, дефіцит кадрів в окремих галузях, невпинні міграційні процеси і активні бойові дії в деяких регіонах нашої держави. Крім цього Україна має:
-
Переглянути мінімальний рівень заробітної плати та прожитковий мінімум. Це можна зробити через прямий діалог з суспільством та з використанням наявної правової бази, зокрема Директиву ЄС 2022/2041.
-
Реформувати систему оплати праці. Насамперед потрібно підняти рівень зарплати у прифронтових регіонах, підвищити базові ставки в тарифних сітках, і зменшити розриви в оплаті для працівників, які задіяні в споріднених секторах.
-
Запровадити спеціальні програми, які сприятимуть швидкому відновленню зайнятості в окремих областях. Ці інструменти мають бути унікальними і враховувати специфіку кожного регіону. Щоб досягти максимального результату, до розробки програм варто залучати успішних бізнесменів і представників місцевих громад, які мають бути зацікавлені у появі нових робочих місць.
-
Створити своєрідний «цифровий портал праці», що має виконувати ряд корисних функцій: від відображення вільних вакансій до консультування людей, які прагнуть знайти роботу.
В нинішніх умовах відновлення України не буде швидким, якщо робити ставку лише на дешеву робочу силу і сировинну модель економіки. Наша держава має запроваджувати інновації та гідно оплачувати працю громадян. Також будуть ефективними різні методи стимулювання бізнесу, зокрема податкові, якщо правильно вибудувати економічну модель і використовувати зрозумілі інструменти, що підкріплені законодавчою базою.
