“Кошти, плата за використання наших надр, накопичуватиметься на рахунках дітей українців”, – так у промові до парламенту президент Зеленський анонсував запровадження економічних паспортів.
Він пояснив, що накопичені гроші можна буде використати на освіту в Україні чи купівлю житла – після досягнення повноліття.
Згодом на офіційному сайті Офісу президента з’явилася інформація, що учасники “Фонду майбутніх поколінь” зможуть витратити кошти на лікування або перерахувати на власне пенсійне забезпечення. В ОП посилаються на текст законопроєкту, який президент вніс до парламенту. Водночас на сайті Ради поки що цього тексту немає.
Ідею про виплати на освіту та житло Володимир Зеленський озвучував ще під час виборчої кампанії. На початку 2020 року у парламенті навіть зареєстрували відповідний проєкт, у якому автори пропонували відраховувати на спеціальні рахунки неповнолітніх у “Фонді майбутнього” 1% від продажу корисних копалин.
Єдиною умовою отримання цих коштів було постійне проживання дитини в Україні до 18 років. Рахунки пропонувалося запровадити для тих українців, які народяться з 1 січня 2021 року.
Депутати так і не почали розгляд цього законопроєкту.
Проте його автори вказували, звідки підгледіли ідею: “Така система вже давно діє в Об’єднаних Арабських Еміратах, де кожен араб отримує від держави свій відсоток від продажу нафти”.
Там при народженні дитини держава відкриває рахунок, де накопичуються фіксовані суми від експорту нафти. До повноліття дитини сума сягає близько 100 тисяч доларів.
Які ще країни практикують “фонди майбутнього” і чи є серед них схожі на Україну?
Емірати, султанати і королівства
“Фонди майбутнього” діють у країнах Перської затоки – і всі вони мають ще кілька спільних рис, яких в України немає.
Найочевидніше – ці країни є світовими лідерами у видобутку та експорті нафти та газу.
Нафтові та газові компанії, які дають левову частку бюджетних доходів цих країн, належать державі.
Фонди “майбутніх поколінь” там є одними з провідних інвесторів світу, зокрема, і у державні облігації США. У їхньому розпорядженні кошти у сотні мільярдів доларів, зокрема, понад 700 млрд доларів у ОАЕ і майже 600 млрд доларів у Кувейті.
Крім того, ці країни схожі і великою кількістю працівників-мігрантів, на яких подібні пільги не поширюються, так само, які і на їхніх дітей, адже громадянство у цих країнах не визначається лише місцем народження.
У королівстві Саудівська Аравія є початковий рахунок для новонароджених у 10 тисяч доларів.
Ще близько 80 тисяч можна отримати на житло. З фонду країни, де нафтовий сектор забезпечує майже 90% доходів бюджету та доходів від експорту, також фінансують низку програм для громадян із низькими доходами, виплати на весілля та родину.
В еміраті Кувейт також є початковий рахунок новонародженому на 3 тисячі доларів, який можуть поповнювати і батьки дитини. Кувейтський фонд “майбутнього” є найстарішим – його заснували ще у 1953 році. До нього іде 10% доходів від видобутку корисних копалин. З цього ж фонду виплачують кошти на весілля (240 тисяч доларів нареченому), дешеві кредити на будівництво житла (до мільйона доларів), 300 доларів на місяць дружині, яка не працює.
З нафтогазових доходів обидві країни також фінансують медицину та освіту, при цьому громадяни можуть лікуватися і навчатися не лише у себе вдома, але й за кордоном.
Ще одна стаття видатків з подібних фондів – можливість вийти на пенсію у 49 років.
Один з наймолодших арабських “фондів майбутнього” – у Катарі. Його заснували у 2005, нині він оперує капіталом у 320 млрд доларів.
Значно менший фонд в Омані – понад 22 млрд доларів, але і він має інвестиції у близько 25 країн.
Загалом країни Перської затоки мають близько 40% коштів усіх суверенних державних фондів світу, а ті оперують сумою у 5,5 трильйонів доларів.
Норвегія
Найбільший суверенний або державний фонд національного добробуту у світі має Норвегія. Він називається Державним пенсійним глобальним фондом.
До початку 70-х років ХХ століття головною галуззю промисловості цієї країни був вилов риби, а оселедці – головною статтею експорту.
Проте із відкриттям запасів вуглеводнів на норвезькому шельфі Північного моря видобуток нафти і газу став складати понад п’яту частину всього ВВП країни, близько третини доходів державного бюджету та близько половини експорту.
Аби убезпечити економіку від “перегріву” та інфляції, а також уникнути залежності від цін на енергоносії, норвежці створили спеціальний пенсійний фонд, який згодом став найбільшим суверенним інвестором у світі.
Нині він інвестує у 6 000 компаній у 74 країнах.
У 2017 розмір коштів “нафтового” фонду перевищив 1 трлн доларів.
За тим, щоб фонд інвестував у “правильні” компанії стежить спеціальна Рада з етики.
Кошти норвезького Пенсійного фонду не можна вкладати у компанії, що виробляють зброю, тютюн (заборона діє з 2009 року), шкодять довкіллю, порушують права людини або ж сприяють поширенню корупції.
Віднедавна у чорному списку фонду, заснованого на нафтогазових надприбутках, опинилися й компанії, що орієнтуються на використання викопаного палива.
У січні 2021 пенсійний фонд Норвегії продав весь пакет акцій компаній, які працюють в сфері розвідки та видобутку нафти. Втім, він і надалі володіє акціями таких компаній, як Shell, що мають підрозділи “зеленої” енергетики.
Попри назву, кошти фонду призначені переважно для майбутніх поколінь – поки що норвежці використовують лише відсотки від “тіла” фонду, розміщеного на рахунку у центральному банку країни. Теоретично на початок 2021 на кожного норвежця припадало близько 250 тисяч доларів з коштів фонду, активи якого оцінюються у понад 1,35 трлн доларів.
“Щоб користь від фонду отримали якомога більше людей, зокрема, і в майбутньому, (норвезькі) політики домовилися про фіскальні правила використання коштів фонду, – йдеться на офіційному сайті. – В середньому уряд може витратити із фонду стільки ж, скільки очікує отримати доходів – приблизно 3% на рік”.
Росія
Росія, яка є світовим лідером з видобутку газу та нафти, свої надприбутки від них (коли ціна нафти марки Urals перевищує 40 доларів за барель) вкладає у пенсії.
Кошти Фонду національного добробуту ідуть на фінансування дефіциту Пенсійного фонду та добровільних пенсійних накопичень громадян.
Гроші попередників ФНД – Стабілізаційного та Резервного фондів – пішли переважно на гасіння наслідків фінансової кризи 2008 року.
З цими ж фондами пов’язаний кредит на 3 млрд доларів, виданий українському президенту Януковичу наприкінці 2013 року – як “плата” за відмову від євроінтеграційного курсу.
А от із дітьми в Росії швидше пов’язаний так званий “материнський капітал” – виплати, що здійснюються при народженні чи всиновленні дітей.
Отримати “маткапітал” можна лише один раз і витратити його на придбання чи будівництво житла (або пайового внеску), пенсійні накопичення матері або освіту.
Аляска (США)
Чи не єдиним прикладом максимально прямого та широкого використання коштів від продажу корисних копалин, зокрема, нафти, має американський штат Аляска.
Від 1982 там діє так званий Постійний фонд, куди іде чверть доходів від видобутку нафти, і з якого виплати отримують усі жителі штату – треба лише прожити там понад рік.
Самі виплати, що відбуваються по завершенні фінансового року у жовтні, коливаються від 300 до 2 000 доларів і залежать від цін на нафту. Усі жителі Аляски отримують однакову суму, яку можна витратити на що завгодно.
Швейцарія
Чи не єдиний випадок, коли запровадити гарантований дохід для усіх намагалася країна, що не має великих доходів від видобутку вуглеводнів, але має один із найвищих рівнів життя, був наразі невдалим.
У 2016 році в Швейцарії запропонували виділяти щомісяця 625 швейцарських франків дітям до 18 років та 2 500 франків усім дорослим незалежно від того, працюють вони чи ні.
Попри те, що петицію про це підтримали 100 тисяч підписантів, на референдумі за неї проголосували менше чверті населення.
Чи вистачить коштів Україні?
За словами голови фінансового комітету Ради Данила Гетманцева, ініціатори “економічних паспортів” розраховують, що у 18 років українець зможе розраховувати на суму у близько 10 тисяч доларів.
Кошти на рахунки можуть надходити не лише від рентних платежів, каже пан Гетманцев. Це можуть бути і доходи від приватизації (план з якої вже не перший рік не виконується), і надходження від ПДВ на імпортні товари. Проте наразі йдеться саме про плату за видобуток корисних копалин з надр України.
Поки що не зовсім зрозуміло, коли почне діяти ця ініціатива, і чи стосуватиметься вона дітей, які народяться вже після ухвалення закону, або ж усіх неповнолітніх, яких нині в Україні понад 7,5 мільйонів. Це стане відомо після оприлюднення всього тексту президентського проєкту.
Проте напевне можна сказати, що Україна не лише не входить до лідерів видобутку нафти і газу, а впродовж багатьох років значною мірою залежить від імпорту газу, і ще більше – нафти та нафтопродуктів. Втім, в Україні є інші корисні копалини, зокрема, залізна руда, а газу внутрішнього видобутку достатньо для покриття потреб населення.
У бюджеті на 2022 рік уряд заклав понад 71 млрд грн доходів від ренти – близько 2,5 млрд доларів за середнім прогнозованим на наступний рік курсом.
У попередні роки рентні надходження в бюджет були значно меншими і не перевищували 60 млрд грн. Наприклад, у 2021 році доходи від надр заплановані на рівні менше 42 млрд грн. А їхнє зростання стало можливим лише через зростання світових цін на сировину. Саме на нього уряд розраховував, ухвалюючи й останні податкові зміни та зміни до бюджету.
Втім, якщо ціни на корисні копалини, передусім руду і газ впадуть, то і доходи від ренти будуть меншими.
