Головна » Юристу » Юридичні консультації » Які безготівкові операції потребують застосування РРО, а які ні?
Юридичні консультації

Які безготівкові операції потребують застосування РРО, а які ні?

Поділіться з друзями - підтримайте проект

Що таке розрахункова операція за Законом про РРО?

Часто говорять, що податківці прирівнюють деякі безготівкові платежі до готівкових та вимагають реєструвати такі безготівкові надходження через РРО. Насправді це не так. Бо, по-перше, це роблять не податківці, а Закон про РРО. А по-друге, під безготівкові операції, які потребують застосування РРО, потрапляють не будь-які безготівкові платежі.

Поняття розрахункової операції (далі — РО) визначене у ст. 2 Закону про РРО. Це «приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця».

Отже, до розрахункових операцій належать:

1) готівкові РО — це:

— приймання готівки від покупця за товар чи послугу. Готівка — це грошові знаки національної валюти України — банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам’ятні монети, які є платіжними засобами (див. п. 3 Положення №148 та ст. 3 Закону про платіжні системи);

— видача готівки покупцю за повернутий товар, ненадану послугу;

2) безготівкові РО — це:

— приймання від покупців платіжних карток, платіжних чеків, жетонів;

— оформлення розрахункового документа щодо перерахування безготівкових коштів до банку покупця (безготівкове повернення коштів покупцю «на картку», а саме «повернення коштів до банку покупця», який, своєю чергою, поверне ці кошти на рахунок, до якого було емітовано цю картку).

При безготівкових РО розрахунок проводиться без застосування готівки (банкнот та монет), тобто це приймання платіжних карток, платіжних чеків, жетонів (за визначенням розрахункової операції у Законі про РРО). Платіжні чеки та жетони ми тут розглядати не будемо, а зосередимося на платіжних картках, які продавець приймає від покупця з метою оплати товарів/послуг.

Що таке платіжна картка і як вона працює?

Застосування платіжних карток в Україні регулюється Законом про платіжні системи (зокрема, ст. 14 цього закону) та Положенням №705. У термінах Закону про платіжні системи класична пластикова платіжна картка належить до електронних платіжних засобів (далі — ЕПЗ).

За визначенням платіжна картка — це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором (п. 1.27 ст. 1 Закону про платіжні системи).

Зверніть увагу!

До речі, електронні платіжні засоби можуть бути не тільки у вигляді пластикових карток, а й мати нематеріальну форму у вигляді інформації, яка зберігається в пам’яті електронного пристрою (так звані електронні платіжні картки, які не мають фізичного втілення). Дивіться п. 14.1 Закону про платіжні системи та п. 13 розділу II Положення №705, де написано, що електронний платіжний засіб може бути в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу.

Електронний платіжний засіб визначено як платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти й ініціювати їх переказ (п. 1.14 ст. 1 Закону про платіжні системи). Тобто сам по собі ЕПЗ нічого не вартий без платіжного пристрою, який є технічним посередником між ЕПЗ та рахунком, до якого він емітований.

Платіжний пристрій — це технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування тощо), який дає змогу користувачеві здійснити операції з ініціювання переказу коштів, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою (п. 1.32-2 ст. 1, пп. 4 п. 21.1 ст. 21 Закону про платіжні системи).

Читати по темі:  Іще раз про реквізити фіскального чека

Узагальнимо все вищесказане на схемі та покажемо, як усе це працює.

Схема

Схема взаємодії платіжної картки, платіжного пристрою та банку — емітента картки

Дуже схематично цей процес можна описати так: платіжна картка виконує роль такого собі ключа до рахунку, до якого вона емітована. Платіжний пристрій зчитує цей ключ і за посередництва банку-екваєра звертається до банку, в якому міститься скринька (рахунок), якій цей ключ відповідає (банку-емітента). Банк-емітент отримує команди платіжного пристрою та списує кошти з рахунку картки на рахунок продавця, якому держатель картки здійснює платіж.

Зверніть увагу!

Картка — це не рахунок, тому неправильно говорити «перерахувати на картку або з картки». Переказ коштів завжди здійснюється з рахунку, до якого емітовано картку, а картка лише дає змогу ініціювати такий переказ та дає інформацію про те, з якого саме рахунку слід списати кошти або на який зарахувати. Мало того, до одного рахунку можуть відкриватися кілька ЕПЗ, а один ЕПЗ може давати доступ до кількох рахунків (пункти 4 та 5 розділу III Положення №705).

На практиці все набагато складніше, але для розуміння суті нам достатньо й такої схеми.

Що таке еквайринг і як він працює?

Є багато операцій, які здійснюються з різноманітними ЕПЗ за допомогою різноманітних платіжних пристроїв, але ми зосередимося лише на таких:

— ініціювання переказу коштів, що належать держателю пластикової платіжної картки, за допомогою платіжного пристрою — POS-термінала. Простими словами — це розрахунок пластиковою карткою за допомогою POS-термінала в місці продажу товарів/послуг;

— ініціювання переказу коштів, що належать держателю пластикової або електронної платіжної картки, за допомогою платіжного застосунку на сайті продавця товарів/послуг.

Платіжний застосунок

Платіжний застосунок — це програмне забезпечення, встановлене в технічному/мобільному пристрої, яке дає змогу держателю ініціювати платіжні або інші операції з використанням електронного платіжного засобу (пп. 12 п. 4 розділу I Положення №705). Тобто платіжний застосунок — це такий собі програмний POS-термінал, який часто можна бачити на сторінках інтернет-магазинів товарів та послуг. Приклади платіжних застосунків — це LiqPay, ОщадPAY, Platon, Fondy, iPay.ua тощо.

Приймати платіжні картки до сплати за товари/послуги продавець може тільки після укладання договору еквайрингу з банком, адже тільки такий договір надає право продавцю (у договорі еквайрингу він називається торговцем) приймати картки до оплати (п. 3 розділу V Положення №705). Найпоширеніші два види еквайрингу — звичайний еквайринг, коли використовується POS-термінал у точці проведення розрахунків, та інтернет-еквайринг, коли використовується платіжний застосунок на сайті продавця, яким покупці можуть скористатися через Iнтернет.

Торговець може укладати з банком договір еквайрингу в паперовому або електронному вигляді. В останньому випадку візит до банку не потрібен. Головне, що продавцю-торговцю слід чітко усвідомлювати: він не зможе під’єднати POS-термінал або платіжний застосунок без власної ініціативи щодо укладення договору еквайрингу з банком. Тобто самі собою еквайрингові платежі на рахунок продавця не надійдуть (про це ми ще згадаємо далі). Спочатку слід звернутися до банку для укладення договору еквайрингу, і лише потім починається приймання платіжних карток через POS-термінал або платіжний застосунок.

Порядок здійснення еквайрингу з використанням ЕПЗ (визначення терміна «еквайринг» див. у п. 1.9 ст. 1 Закону про платіжні системи) регламентовано розділом V Положення №705.

Отже, POS-термінал дозволяє приймати оплату від покупців за місцем продажу товарів/послуг не готівкою, а платіжними картками, якими ініціюється переказ коштів з рахунку покупця на рахунок торговця за посередництвом банку-екваєра. У разі застосування POS-термінала вже не виникає жодних сумнівів щодо того, що це розрахункова операція. Покупець — ось він, на місці розрахунків, розрахунок із ним проходить негайно в реальному часі, приймання карток здійснюється працівником — оператором POS-термінала, тобто все, як при розрахунку готівкою, але замість банкнот і монет є платіжна картка в тандемі з POS-терміналом.

Якщо оплата картками приймається дистанційно через Iнтернет платіжним застосунком, без контакту з покупцем і без роботи оператора, то ця операція вже більше схожа на роботу класичного банківського рахунку, на який можуть надходити вхідні платежі у будь-яку годину доби без контролю з боку торговця.

Читати по темі:  Відповідальність за порушення у сфері використання РРО

Через це у торговців виникають труднощі з ідентифікацією таких платежів з метою застосування РРО. Чи потрібно реєструвати їх через РРО? Щоб відповісти на це запитання, слід знати принцип роботи еквайрингу.

Загальний принцип роботи еквайрингу

1. Щоб почати оплату на точці продажу товарів/послуг, покупець надає продавцю платіжну картку, а продавець проводить її через POS-термінал, іноді при цьому потрібним є введення ПIН. У разі оплати карткою на сайті через Iнтернет покупець самостійно користується платіжним застосунком, що працює на цьому сайті, вводячи необхідну інформацію (як правило, це номер картки, термін її дії та CVV або CVC-код). В обох випадках платіжний пристрій також повинен отримати інформацію про суму, яка підлягає оплаті.

2. POS-термінал або платіжний застосунок використовують отриману інформацію і надсилають команду до банку-емітента картки про те, щоб банк-емітент списав з рахунку покупця ту суму, яка підлягає оплаті.

3. Банк-емітент картки здійснює переказ коштів з рахунку держателя картки на спеціальний рахунок банку-екваєра.

4. Банк-екваєр збирає всі здійснені оплати за певний період і переказує загальну суму всіх оплат на рахунок торговця, який зазвичай відкривається в цьому самому банку. Як правило, банк-екваєр збирає всі платежі за один операційний день та наступного дня переказує їх на рахунок продавця єдиною сумою. При цьому продавець не може ідентифікувати кожну окрему транзакцію у своїй банківській виписці, таку деталізацію можна побачити хіба що у звіті банку-екваєра.

Еквайринг здійснюється уповноваженим банком-екваєром, який надає торговцю платіжні термінали (POS-термінали для традиційного торговельного еквайрингу, mPOS-термінали в разі мобільного еквайрингу), а також надає програмне забезпечення для інтернет-еквайрингу — платіжний застосунок, який забезпечує доступ до платіжних карток через Iнтернет із використанням спеціально розробленого вебінтерфейсу, що дозволяє провести розрахунки в інтернет-магазинах за товари чи послуги.

Як бачимо, приймання платежів за договором еквайрингу за допомогою POS-термінала та платіжного застосунку є «прийманням від покупця платіжних карток», що якраз і є ознакою розрахункової операції. Відповідно всі еквайрингові платежі слід реєструвати через РРО. Податківці пишуть про це в IПК ДПС від 20.03.2020 р. №1176/IПК/10-36-05-06-20 і від 30.04.2020 р. №1763/IПК/18-28-05-06-23.

Iнше питання — яким чином зробити це у разі отримання платежів через платіжний віджет на сайті? Адже покупці можуть скористатися ним у будь-який час доби, в тому числі і в неробочий час торговця. На жаль, на це запитання точної відповіді не мають навіть податківці. Вони пропонують пробивати чек РРО при надходженні оплати через платіжний застосунок саме на підставі виписки з банку, тобто після зарахування коштів від банку-екваєра на поточний рахунок продавця.

Від еквайрингу слід відрізняти інші безготівкові операції, які здійснюються без застосування POS-термінала та платіжного застосунку.

Безготівкові надходження, які не потрібно реєструвати через РРО

Будь-які безготівкові надходження від покупців без застосування платіжних карток не потребують застосування РРО.

Iніціювання безготівкового переказу з рахунку покупця на рахунок продавця, як правило, здійснюється за допомогою платіжного доручення, яке створюється у системі клієнт-банку та підписується покупцем — власником рахунку, а потім виконується банком (п. 1.30 ст. 1 та ст. 8 Закону про платіжні системи). Зазвичай покупець може зробити це дистанційно в системі «клієнт-банк», і платіжні картки покупця при цьому не застосовуються.

Також не потребують реєстрації через РРО платежі покупців за реквізитами продавця через касу будь-якого банку, адже вони теж ініціюються без застосування платіжних карток — за допомогою заяви платника на переказ готівки (див. ст. 24 Закону про платіжні системи).

За таким самим принципом здійснюються і платежі через ПТКС, що належать банкам: покупець вносить у ПТКС готівку, а ПТКС здійснює зарахування готівки на рахунок продавця та видає покупцю розрахунковий документ. Нагадаємо, що програмно-технічний комплекс самообслуговування (ПТКС) — пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира).

Читати по темі:  Проживание за границей не является причиной для продления срока принятия наследства

У всіх цих випадках кожний платіж від кожного клієнта надходить окремо (тобто ніхто не збирає їх за день в одну суму, як це робить банк-екваєр при еквайрингу), а ідентифікація платежу (від кого, за що цей платіж та згідно з яким рахунком) здійснюється за інформацією, яку платник наводить у призначенні платежу (за що та за яким рахунком було сплачено). Ця операція є готівковою для платника та безготівковою для отримувача коштів.

Зверніть увагу!

Податківці у консультаціях допускають неточність у формулюваннях щодо системи «Приват24», яку вони плутають із платіжним застосунком ПриватБанку LiqPay. Одну з таких консультацій, від 31.01.2020 р. №398/6/99-00-05-04-01-06/IПК (див. «ДК» №7/2020), ми коментували в «ДК» №7/2020. Насправді Приват24, Monobank тощо — це не платіжні застосунки, а звичайні клієнт-банки ПриватБанку та УніверсалБанку, як і клієнт-банки інших банків «Ощад24», «UKRSIB online», «My Alfa-Bank» та інші.

Між системами Приват24 та LiqPay є істотна різниця: щоб отримувати платежі за системою LiqPay, ФОПу-продавцю потрібно самому укласти з ПриватБанком договір інтернет-еквайрингу та встановити собі на сайт платіжний застосунок LiqPay, про що ми говорили в розділі про еквайринг. На відміну від платіжного застосунку, який працює на сайті продавця, клієнт-банк Приват24 є доступним будь-якому клієнту ПриватБанку за умовчанням — фізособам та суб’єктам господарювання і має функції класичного клієнт-банку, що його покупець використовує для власної мети незалежно від продавців товарів/послуг, які він придбаває. Тому, якщо покупці платять кошти продавцю через Приват24 або через будь-який інший клієнт-банк, то з погляду продавця це не розрахункова операція і вона не потребує реєстрації через РРО.

Тобто отримати платежі від покупця — клієнта ПриватБанку через систему Приват24 може будь-який продавець незалежно від того, клієнтом якого банку він є сам. Тож вибір системи Приват24 — це вибір покупця. А ось чи отримувати еквайрингові платежі через LiqPay — це вже вибір продавця, який вирішив встановити в себе на сайті платіжний застосунок. Тому й не можна казати про те, що вибір покупцем системи Приват24 для оплати рахунку продавця потребує від останнього реєстрації такого платежу через РРО.

Поштова торгівля та РРО

Якщо продавець продає товари поштою на умовах післяплати, то в цьому разі розрахункову операцію здійснює фінансова установа, з якою співпрацює поштовий оператор і яка приймає від покупця післяплату. Наприклад, Укрпошта сама є фінансовою установою та може приймати від покупців готівку для подальшого її переказу продавцю або приймати платіжні картки також із подальшим переказом отриманих коштів продавцю. А ось недержавні поштові оператори самі не є фінансовими установами, тому вони залучають фінустанови до співпраці. Наприклад, при надсиланні товарів «Новою поштою» оплату від покупців приймає фінансова установа ТОВ «ПостФінанс».

Стаття 3 Закону про РРО зобов’язує застосовувати РРО саме фінансову установу, яка приймає готівку або картки безпосередньо від покупців, а не продавця, який отримує переказ від фінустанови.

Продаж товарів поштою на умовах попередньої оплати не має жодних особливостей. Попередня оплата від покупця приймається безпосередньо продавцем, і продавець самостійно вирішує, чи потрібно йому реєструвати її через РРО, чи ні — залежно від виду та способу оплати. Сподіваємося, з допомогою цієї статті це буде нескладно вирішити.

Висновки

1. До розрахункових операцій належать готівкові операції та приймання платежів із використанням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

2. Приймати платежі за допомогою POS-термінала чи інтернет-еквайрингу можна тільки після укладання договору еквайрингу з банком-екваєром. Якщо договір еквайрингу з банком-продавцем не укладався, то абсолютно всі безготівкові надходження від покупців на рахунок продавця не відповідають поняттю розрахункової операції та не потребують реєстрації через РРО.

3. Надходження від фінансових організацій, з якими укладено договір про переказ коштів, не реєструються через РРО, тому що цей обов’язок лежить на фінансовій організації, яка приймає від покупців готівку або платіжні картки.


Поділіться з друзями - підтримайте проект
Мітки

Наша розсилка

Події

грудень, 2020

X