Головна » Кадровику » Кадровий облік » АЛІМЕНТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Кадровий облік

АЛІМЕНТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Порядок розрахунку аліментів

Перше залізне правило: утримуйте аліменти з суми «чистого» заробітку (доходу) працівника, тобто після утримання з неї всіх податків (ч. 1 ст. 70 Закону про виконавче провадження, п. 13 Переліку № 146).Тобто спочатку слід утримати із зарплати єдиний внесок, податок на доходи, військовий збір та вже потім — установлену виконавчим листом суму аліментів.

Суму «податкових» утримань, як відомо, ви­значають у разі нарахування заробітної плати співробітнику за підсумками роботи за місяць. Тож і визначати суму аліментів, яку потрібно утримати з такого заробітку, потрібно теж при -.розрахунку з працівником за місяць. А тому не­має підстав обчислювати аліменти при виплаті зарплатного авансу.

Таким чином, для розрахунку суми аліментів, зокрема, на неповнолітніх дітей бухгалтер піс­ля закінчення місяця повинен пройти наступним ланцюжком подій:

  • обрати доходи працівника, з яких утриму­ються аліменти;
  • розрахувати за ними утримання єдино­го внеску, податку на доходи та військового збору;
  • обчислити суму аліментів, виходячи з уста­новленого розміру;
  • зіставити з 70%-вим обмеженням і якщо сума аліментів більша від допустимої, утримати їх тільки в розмірі 70% (за винятком випадків сплати аліментів з ініціативи їх платника);
  • скласти бухгалтерську довідку за таким розрахунком.

 Оподаткування аліментів

Податок на доходи. Аліменти, утримані із за­робітку працівника, потрапили до когорти не­оподатковуваних доходів (пп. 165.1.14 ПКУ). Винятком буде ситуація, коли такі виплати от­римує фізособа від нерезидента.

Незважаючи на те що джерелом виплати алі­ментів на користь їх отримувача є працівник, а не роботодавець, останньому все-таки по­трібно озвучені виплати зафіксувати у ф. № 1 ДФ. Такий обов’язок містить як нині діючий Порядок № 49, так і Порядок № 4, який запра­цює з 01.04.15 р.

Отже, якщо роботодавець утримує аліменти із заробітку працівника на підставі рішення суду або згідно з добровільним рішенням сторін, то такі виплати засвітяться у ф. № 1 ДФ з озна­кою доходу «140». При цьому в графі 2 зазна­ченої звітності слід указати реєстраційний но­мер облікової картки платника податків, який отримує аліменти.

Військовий збір. Тут рівняємося на податок на доходи. Оскільки за загальним правилом алі­менти не потрапили під приціл цього податку, роботодавцю не потрібно утримувати з таких виплат і військовий збір. Але якщо йдеться про аліменти від нерезидента, то вони підлягають обкладенню військовим збором. Утім механізм його сплати в цьому випадку законодавством не врегульований. Тож не виключаємо, що на практиці контролери наполягатимуть на сплаті військового збору фізособою за даними річної податкової декларації, поданої отримувачем нерезидентних аліментів.

Єдиний внесок. Утримувати єдиний внесок із аліментів не потрібно, адже така виплата не по­трапила до бази нарахування єдиного внеску.

 Сплата аліментів

Незалежно від того, виплачуються аліменти за рішенням суду чи з ініціативи працівника, їх пот­рібно виплатити (перерахувати) отримувачеві не пізніше 3-денного строку з дня, установлено­го для виплати заробітної плати на підприємстві (ч. 2 ст. 187 СКУ пп. 7.5.9 Інструкції № 74/5).

Сплата аліментів відбувається одним із трьох способів:

1)  безготівковий переказ коштів (за платіжним дорученням) на банківський рахунок одержувача або, коли про це зазначено в рішенні
суду, — на особистий рахунок дитини, відкритий у відділеннях Державного ощадного банку України (ч. З ст. 193 СКУ);

2)  перерахування коштів одержувачу аліментів поштовим переказом за адресою, зазначено заяві працівника або у виконавчому листі;

3) видача коштів із каси підприємства видатковим касовим ордером безпосер ньо одержувачу аліментів (при пред’явле ним паспорта) або іншій особі (на підставі лежним чином оформленої довіреності).

Зверніть увагу: якщо аліменти сплачук поштовим переказом, тобто другим способом то витрати при відправленні таких сум через поштове відділення сплачують за рахунок платника аліментів (п. 14 Переліку № 146, аб: пп. 7.5.10 Інструкції № 74/5). Отже, їх потрібно додатково утримати із зарплати працівника аліментника.

КОМПЕНСУЄМО ПРАЦІВНИКУ ЧАСТИНУ ВІДПУСКНИХ: ЧИ УТРИМУВАТИ АЛІМЕНТИ

Із суми компенсації відпуск­них працівнику, який продовжує трудитися на підприємстві, утримувати аліменти не потріб­но.

Як стверджує пп. 5 п. 1 Переліку № 146, утри­мувати аліменти треба із заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одер­жуваної при звільненні компенсації за не вико­ристану протягом кількох років відпустку.

Тож аби аліменти «заскочили» до когорти зар-платних доходів, із яких, власне, й утримують алі­менти, одночасно мають виконуватися дві умови:

  • працівник отримує компенсацію відпуск­них при звільненні;
  • компенсацію виплачують за відпустку, не використану протягом кількох років (тобто більше одного року).

Однак у розглянутій ситуації працівник, по-перше, не звільняється, а по-друге, отримує компенсацію відпускних лише за останній від­працьований робочий рік.

Окрім того, пп. 2. п. 12 Переліку № 146 наголо­шує: з компенсації працівнику за невикориста­ну відпустку аліментів не утримують. Однак це не стосується випадку, коли такі компенсаційні виплати особа отримує за не використану протя­гом кількох років відпустку при звільненні.

Звідси робимо висновок: із сум компенсації за відпустку, яку нарахували працівнику, тру­дові відносини з яким тривають, утримувати аліменти не потрібно.

ЯК РОБОТОДАВЕЦЬ ЗВІТУЄ ПРО СТЯГНЕННЯ АЛІМЕНТІВ ІЗ ПРАЦІВНИКА

Так, роботодавець платника аліментів зобов’язаний надавати держвиконавцю звіти про відрахування та виплати за вико­навчими документами.

Сплата аліментів має важливе соціальне зна­чення для забезпечення здоров’я та розвитку особи, якій вони призначені. Крім цього, вико­навчі документи про стягнення із зарплати чи інших доходів боржника зберігають держвиконавці. Саме цим і зумовлена необхідність відстежувати порядок та якість виконання виконавчих документів. Досягнути цієї мети допоможе звіту­вання роботодавців боржника про утримані суми коштів із його доходів.

Зокрема, роботодавці платника аліментів зобов’язані за кожною постановою про стягнення з зарплати повідомляти виконавцю про здійснені відрахування та виплати (ч. 1 ст. 69 Закону про виконавче провадження). Цей обов’язок стосується всіх, із ким боржник перебуває в трудових відносинах (тобто підпри­ємств, установ, організацій, фізосіб, фізосіб-під-приємців).

Ба більше, у постанові про звернення стягнен­ня на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника держвиконавець фіксує вимогу щодо направлення звітів про здійснені відрахування та виплати із зазначенням періодичності подання та адреси, на яку необхідно направл: такі звіти (пп. «ґ» п. 7.3.1 Інструкції № 512/5).

Звіт про здійснені відрахування та виплати -трібно подавати відповідному органу державної виконавчої служби кожні шість місяців після закінчення строку відповідних виплат і в разі звільнення працівника (п. 7.8 Інструкції № 512/5).

Ознайомитися з формою такого звіту можна в додатку 1 до Інструкції № 512/5.

А держвиконавець після отримання звіту і здійснені відрахування та виплати долучить й до матеріалів виконавчого провадження.

Водночас не радимо легковажити та* обов’язком. Адже ч. 1 ст. 90 Закону про виконавче провадження декларує притягнення вин до відповідальності за порушення вимог ць Закону, невиконання законних вимог держ конавця, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати інших доходів боржника. Більше конкретики у ст. 18813 КпАП. Зокрема, за це порушення грожує адмінштраф від 340 до 1190 грн. Й накладатиме суд за результатами розгляду и токолу про адмінправопорушення, який ск дуть держвиконавці (ч. 1 ст. 221, п. 6 ч. 1 ст. КпАП).

ЧИ УТРИМУВАТИ АЛІМЕНТИ НА СТУДЕНТА, СТАРШОГО ЗА 18 РОКІВ

Так, утримувати аліменти на ди­тину аліментника, старшу за 18 років, потріб­но до 23 років, якщо вона навчається і  потребує матеріальної підтримки, а аліментник може її надати. Ба більше, для стягнення  «студентських» аліментів необхідно прийняття нового рішення суду. Пояснимо детальніше.

Частина 1 ст. 199 СКУ зобов’язує баті утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання і у зв’язку із цим потребує  допомоги, за умови, що вони можуть надав останню. Це правило діє й у розрізі аліментів. Водночас суди вважають, що відповідний обов’язок виникає за наявності одночасно таких обставин:

  • вік сина (дочки) перевищує 18, але є мен­шим 23 років;
  • навчання сина (дочки) в межах указаного віку (тип і форма власності навчального закла­ду, форма навчання значення не мають). Якщо ж воно закінчується до 23 років, то право на до­помогу зникає;
  • потреба сина чи дочки в матдопомозі, себто його (її) нездатність утримувати себе самостій­но, наприклад, внаслідок паралельної з навчан­ням роботи;
  • можливість батька (матері) надавати допо­могу, тобто наявність у нього (неї) доходів (за­робітку), достатнього на утримання себе та пов­нолітньої дитини.

Окрім того, якщо аліменти сплачувалися до досягнення дитиною 18 років на підставі рішен­ня суду, то їхнє стягнення за цією межею не буде автоматичним. Для цього необхідне нове рішення суду на підставі нової позовної заяви. Подати останню, згідно із ч. З ст. 199 СКУ вправі як сам син (дочка), так і той із батьків, із ким він (вона) проживає. У такому позові про продов­ження стягнення аліментів із другого з батьків Ч необхідно обґрунтувати наявність чотирьох фак­торів, озвучених нами вище. Ухвалення нового рішення, зрозуміло, потягне за собою й вида­чу нового виконавчого листа, який і визначить обов’язок роботодавця щодо утримання ново-призначених «студентських» аліментів.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку (сина) у твердій грошовій сумі і (або) у частці від за­робітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у cm. 182 СКУ При цьому судді будуть зва­жати на вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, прожи­вання в гуртожитку тощо.

Наприкінці, захищаючи інтереси читачів, хо­чемо застерегти: імовірно, слуги Феміди не по­годяться на стягнення з аліментника додаткових витрат на навчання повнолітньої дитини. Річ у тім, що право на такі витрати встановлено ч. 1 ст. 185 СКУ а обов’язок батьків утримувати пов­нолітніх дочку, сина врегульовано ст. 201 того са­мого Кодексу, яка не містить відсилання до норм стосовно стягнення додаткових витрат.

ЗВІЛЬНЯЄТЬСЯ АЛІМЕНТНИК

У разі звільнення співробіт­ника, із зарплати якого роботодавець на під­ставі виконавчого листа утримував аліменти, слід повернути цей документ держвиконавцю та повідомити його про нове місце робо­ти аліментника (якщо воно відоме), зафік­сувати повернення вказаного документа у відповідному журналі, якщо такий ведеться, та відзвітувати про утримані до звільнення аліменти.

Перший крок буде зумовлений тим, що у зв’язку зі звільненням працівника його колиш­ній роботодавець банально не матиме із чого утримувати аліменти. Тож і документ, який ви­значає їх стягнення, себто виконавчий лист, слід повернути держвиконавцю, аби той спрямував його до нового роботодавця аліментника.

Видавати виконавчий документ «на руки» боржнику (аліментнику), стягувачу чи третім особам не можна (пп. 7.2.8 Інструкції № 74/5).

На зазначене повернення ч. 2 ст. 69 Закону про виконавче провадження та пп. 7.2.2 Інструкції № 74/5 відводять лише три дні. При цьому під­приємство повинно зробити таке (пп. 7.2.7 тієї ж Інструкції):

а) зробити запис у відповідних графах вико­навчого документа про утримання суми боргу за аліментами, а в разі стягнення періодичних платежів у вигляді аліментів — про час їх ут­римання та розмір заробітної плати за останні три місяці. Цей запис завіряють підписами від­повідальних осіб та скріплюють печаткою (за її наявності);

б) зазначити в супровідному листі до виконав­чого документа  нове місце роботи алімент­ника, якщо воно відоме. Копію супровідного листа направте стягувачу до відома.

Нехтування цим обов’язком без поважних причин може спричинити притягнення посадов­ців підприємства до відповідальності, передба­ченої Законом про виконавче провадження.

Наступний крок, який ми радимо зробити пра­цедавцю, — реєстрація повернення виконавчого листа в журналі реєстрації виконавчих доку­ментів (він може йменуватися й інакше — жур­нал реєстрації вхідних документів про відкрит­тя виконавчого провадження тощо) чи іншому реєстрі аналогічного характеру.

Останній акорд — роботодавець звітує держвиконавцю про здійснені відрахування та виплати за постановою про стягнення аліментів, подаючи окремий звіт за формою з додатка 1 до Інструкції № 512/5. Відповідна вимога міститься в п. 7.8 зга­даної Інструкції. При цьому в разі звільнення пра­цівника звіт надають за період із моменту подан­ня останнього звіту до моменту звільнення пра­цівника.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Мітки

Пошук від Google

Наша розсилка

Когда секретари бездельничают и занимаются болтовней — это явный признак того, что учреждение находится в состоянии загнивания

— Ли Якокка

Події

Останні пости на форумі

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: