Головна » Бухгалтеру » Новини законодавства » Інтерв’ю » Доки йде війна, зібрати більше податків, «закрутивши гайки», не вийде — Гетманцев
Інтерв’ю

Доки йде війна, зібрати більше податків, “закрутивши гайки”, не вийде — Гетманцев

Поділіться з друзями - підтримайте проект

Print Friendly, PDF & Email

Голова податкового комітету Данило Гетманцев розповів Delo.ua про те, як через війну змінилося оподаткування в Україні, чому без зниження податкового навантаження на бізнес перемогти в ній буде складно, куди евакуюють підприємства та як санкції допомагають зупинити бойові дії.

За останні 2,5 роки український бізнес зазнав чималих масштабних податкових нововведень, здатних стати для нього ударом: законопроєкт №5153 про податкову амністію, фінансовий моніторинг, податковий законопроєкт №5600 і, звичайно ж, фіскалізація — законопроєкти №1053-1 та № 1073 про використання РРО у торгівлі, сфері громадського харчування та послуг.

Їх автор — голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. За версією порталу “Слово і Діло”, він найпродуктивніший народний депутат у Верховній Раді IX скликання, адже за час своєї роботи на цій посаді він ініціював понад 250 законопроєктів, і майже 70 із них стали законами.

Із початком війни його підхід до оподаткування кардинально змінився:наразі бізнесу дають максимальні податкові послаблення, адже, незважаючи на безмежну мужність українців, котрі борються з окупантами, без працюючої економіки у війні перемогти буде непросто.

Як на українській економіці позначилася війна із РФ? Які податкові послаблення та стимули працюватимуть заради перемоги над російськими окупантами? Що з цього буде найефективнішим інструментом у війні? Про все це Данило Гетманцев розповів у бліц-інтерв’ю редактору розділу “Бізнес” видання Delo.ua Олені Ковтун.

Минулого тижня прем’єр-міністр Денис Шмигаль написав пост, в якому наголосив, що у воєнний час дуже важливо, щоб працював бізнес, тому держава надала йому максимальні податкові стимули. Розкажіть про головні.

— Ми зробили дуже багато у цьому напрямку. По-перше, для фізичних осіб-підприємців 1-ї та 2-ї груп з оборотом до 10 млрд гривень ми запровадили добровільну сплату єдиного податку на суму 2% від обороту. Також ми звільнили українців від земельного та екологічного податку. У четвер ми проголосували за звільнення податку на нерухомість для тих компаній, які працюють у регіонах, де сьогодні ведуться бойові дії.

Крім того, за програмою “5-7-9%” бізнес на час воєнного стану зможе кредитуватися під 0% на суму до 60 млн гривень. Також ми скасували 600 ліцензій та регуляцій для бізнесу. Діятиме лише 20, які неможливо скасувати, наприклад, про поводження з радіоактивними відходами. І, звичайно, запустили програму евакуації підприємств із зони бойових дій.

Насправді, тепер податковий тиск на бізнес знизився до мінімуму. Та й взагалі, оподаткування наразі вже досить умовне. Ціль цих змін — економіка, що працює навіть тоді, коли в країні війна. Економіка сьогодні як ніколи має працювати на суспільство, працювати на себе та збільшувати зайнятість населення. Тому ми провели всі ці рішення.

А у чому логіка? Війна — задоволення не з дешевих, а тому надходжень до бюджету потрібне більше, а не менше. Отже, податки треба збільшувати, а не знижувати. Чому в Україні зараз відбувається навпаки?

— Якщо ви думаєте, що в рамках податкової системи, яка працювала у мирний час, ми змогли б зібрати більше податків, просто закрутивши гайки, то ви помиляєтеся. Податки не збираються виходячи із рівня адміністративного тиску. Податки збираються виходячи з працездатності економіки.

Звичайно, податкові платежі у нас зменшуються. Але говорити про бюджетні провали ми не можемо, адже порівнювати можна лише порівняні параметри. Економіка мирного часу та економіка військового — дві різні економіки. І навіть при цьому план на березень податкова виконає та перевиконає. Я маю на увазі мирний план на березень. І навіть якщо ми з вами порівняємо, наприклад, квітень — повністю військовий місяць, ми все одно не матимемо провалу з оподаткування. Нам просто нема з чим порівнювати.

Саме тому ми й ухвалили рішення, що економіка має працювати. Отже, бізнесу потрібно платити податки, але ми вирішили, що це має бути мінімальний податок. Різницю ми компенсуватимемо за рахунок допомоги партнерів, яку ми зараз отримуємо.

Але з податковими послабленнями вже закінчили чи податковий комітет працює зараз над чимось ще?

— Наше з вами завдання — максимально зберегти те, що є, а не примножити. Податкові зміни — лише один напрямок. Другий — збільшення державного замовлення. Третій важливий на сьогодні напрямок — евакуація підприємств. Четвертий — робота з переселенцями із зони бойових дій, яких потрібно працевлаштувати. Все це комплекс взаємопов’язаних завдань, який змушує економіку працювати. У тому числі й у воєнний час.

Програма евакуації підприємств. Кого вже вдалось перевезти? Бізнес активний у цьому напрямку?

— На сьогоднішній день ми отримали вже понад 1000 заявок від компаній, які хочуть перевезти свої потужності туди, де вони зможуть працювати, поки в країні триває війна. Більше того, 70 підприємств уже поновили роботу на новому місці. Всі інші якраз у стані переїзду.

За цією програмою ми намагаємося реагувати якнайшвидше: як тільки з’являється заявка, ми відразу ж зв’язуємося з підприємством. Тому єдине, що може завадити переїзду, — бойові дії, які унеможливлюють цей процес. Ми самі їздимо на ці підприємства, але, на жаль, навіть водії фур часто відмовляються їхати туди, де зараз точаться активні бої. І ми їх розуміємо. Ніхто не може дати наказ водієві їхати та вивозити.

Програма реалізується за бюджетні кошти, але якоїсь фіксованої та наперед визначеної суми на це у нас не передбачено. Вартість евакуації визначається за підсумками переїзду та залежить від витрат “Укрпошти”, “Укрзалізниці” та інших перевізників виходячи з їх розцінок. Ми дуже плідно працюємо у цьому напрямі, адже його важливість для майбутнього мирного часу переоцінити складно.

Остання реформа мирного часу, з якою у бізнесу асоціюється ваше ім’я,  запровадження обов’язкових касових апаратів. Через війну її довелося відкласти чи бізнес, який сьогодні не використовує РРО та ПРРО, штрафують?

— Насправді я переконаний, що ця реформа вже відбулася. І відбулася ще до війни. На даний момент це дуже важливо, адже саме РРО дає державі можливість виконати дуже важливу у цей час функцію — контролювати ціноутворення. Крім РРО, іншого інструменту для цього просто не існує. Як ми можемо довести перевищення регульованих ціни на соціально значущі групи товарів? Ніяк. Слава Богу, я дуже радий, що ми встигли завершити і вона на сьогоднішній день успішно працює.

Так, на період воєнних дій ми звільнили ФОП від штрафів. Власне, ми обіцяли це зробити, і ми це зробили. Але у будь-якому разі сам собою цей інструмент дає нам можливість не допускати мародерства в тому чи іншому вигляді.

Щодо мародерства. Позаминулого тижня підвищення цін на низку товарів під час воєнного стану ви назвали саме так і закликали уряд вжити заходів щодо підприємців, які ним займаються, та націоналізувати їхній бізнес. Вас почули?

— Військовий час означає військові закони. Звичайно, у нас є така можливість, але я своїм постом просто запропонував замислитись тим, хто завищує ціни. Адже вони займаються не бізнесом, а мародерством. Задуматись про можливі фатальні наслідки для свого бізнесу. Я більш ніж впевнений, що мене почули — пост відмінно зрезонував. Треба було написати “розстрілювати”, а не “націоналізувати” (сміється).

Ще одна топова новина останніх днів — збільшення податкової ставки для міжнародних компаній, які не втекли з Росії після того, як вона розв’язала війну в Україні. Це варіант репарації?

—Це не репарації. Тут, швидше, не фіскальний інтерес, а більше ефект справедливості. Ти не можеш одночасно фінансувати війну країні-агресору і заробляти на країні, яка є жертвою цього агресора. Тож тут питання справедливості.

Суть податку полягає в тому, що до звичайної ставки оподаткування для всіх прямих податків ми застосовуємо коефіцієнт 1,5. Прямі податки в Україні — це ПДФО та податок на прибуток. Їхня ставка — 18%. І ми пропонуємо для міжнародних компаній, які не пішли з РФ після того, як ця країна розв’язала війну в Україні, платити, грубо кажучи, не 18% податку на прибуток, а 27%. Чи підтримає цей законопроєкт? Я вважаю, що так.

До речі, я давно не бачила у Верховній Раді такої одностайності щодо підтримки тих чи інших законопроєктів..

— Не бачили, бо його ще ніколи не було. З одного боку, ми ще ніколи не бачили такого єднання в залі, але з іншого — ми маємо певні непорозуміння при підготовці порядку порядку денного для тих чи інших законопроєктів, під час їх обговорення на рівні погоджувальної ради. Хотілося б більшого єднання (сміється).

Давайте поговоримо про економічні санкції, які на сьогодні запровадили щодо РФ. Поки що вони більше зводяться до покарання, а не до способу закінчити війну в Україні. Чи санкцій, спрямованих саме на це, ще не ухвалили?

— У своїй сукупності санкції мають вичерпати економічний потенціал країни-агресора, який вона витрачає на війну. Війна — справа дорога, війна потребує насамперед фінансів. Тому відсутність коштів, відсутність військових бюджетів чи складність з ними є наслідком санкцій.

Водночас санкцій проти агресора ухвалили багато, і вони за своїм обсягом є досить масштабними. Але, будемо чесними, найдієвіших поки що не ввели. Основні санкції, які потрібно запровадити і на які ми чекаємо, — це енергетичне ембарго з боку Євросоюзу. Дуже розчаровує, що ми на них чекаємо. На жаль, наші колеги з ЄС не розуміють, що ціна грошей — найдешевша ціна за свою свободу. Якщо вони не пожертвують грошима, не пожертвують якимись зручностями, пов’язаними з нафтою та газом, завтра їм доведеться жертвувати життям. Тому політика Євросоюзу в цьому контексті мені видається недалекоглядною.

Плюс той самий SWIFT так і не відключили навіть наполовину. Тому можна сказати, що санкції, з одного боку, є, але, з іншого, найефективніші так і не застосували. А без них закінчити війну виходить так собі. На сьогодні ми працюємо над тим, щоб їх таки прийняли. Нашим партнерам із ЄС потрібно порівняти кадри з Маріуполем зі стелою АЗС поряд із їхнім будинком. Жахливо порівнювати? Нічого жахливого, адже і те, й інше насправді реальність. Щоб не було першого, потрібно якнайшвидше прийняти рішення. Чим швидше вони це зроблять, тим краще. І не лише Україні, а й всьому світу.


Поділіться з друзями - підтримайте проект
X