Стандарти

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 122 “Нематеріальні активи”

Друк

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства фінансів України
12.10.2010 № 1202

(зі змінами внесеними наказами  Міністерства фінансів України

17.12.2012 № 1343

25.11.2014 № 1163

23.07.2015 № 664)

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

1 листопада 2010 р. за № 1017/18312

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі

122 “Нематеріальні активи” 

 

I. Загальні положення

  1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
  1. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб’єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі – суб’єкти державного сектору).
  2. Це Національне положення (стандарт) не поширюється на гудвіл та операції з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.
  1. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:

група нематеріальних активів – сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів;

дослідження – заплановані суб’єктом державного сектору дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань;

накопичена амортизація нематеріальних активів – сума амортизації об’єкта нематеріальних активів з початку його корисного використання;

незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи – капітальні інвестиції на придбання, створення і модернізацію нематеріальних активів, використання яких за призначенням на дату балансу не відбулося;

нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований;

немонетарні активи – усі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей;

розробка – застосування суб’єктом державного сектору результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їх серійного виробництва чи використання, передачі в концесію, продажу.

II. Визнання та первісна оцінка нематеріальних активів

  1. Нематеріальний актив визнається активом, якщо його можна ідентифікувати (може бути виділений чи відокремлений від інших активів) та існує ймовірність отримання суб’єктом державного сектору майбутніх економічних вигід, пов’язаних з його використанням, та/або якщо він має потенціал корисності і його вартість може бути достовірно визначена.

  1. Для цілей бухгалтерського обліку нематеріальні активи включають:

авторське та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);

права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові найменування тощо);

права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, розробки, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

  1. Нематеріальний актив, який виникає в результаті розробок (чи на етапі розробок внутрішнього проекту), визнається активом за умов, якщо суб’єкт державного сектору має:

намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

можливість отримання майбутніх економічних вигід або потенціалу корисності від реалізації або використання нематеріального активу;

інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних із розробкою нематеріального активу.

  1. Об’єкт нематеріальних активів оцінюється за первісною вартістю, якою є:

вартість придбання у разі придбання за плату;

собівартість виробництва у разі самостійного виготовлення (створення);

справедлива вартість у разі отримання без оплати від фізичних та юридичних осіб (крім суб’єктів державного сектору);

первісна (переоцінена) вартість нематеріальних активів у разі отримання без оплати від суб’єктів державного сектору;

залишкова вартість переданого нематеріального активу у разі отримання у результаті обміну на інший актив.

  1. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі).

 

  1. Первісною вартістю об’єкта нематеріальних активів, отриманого у результаті обміну на інший актив, є залишкова вартість переданого об’єкта нематеріальних активів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то первісною вартістю отриманого об’єкта нематеріальних активів є його справедлива вартість на дату оприбуткування.

  1. Первісна вартість окремого об’єкта нематеріальних активів, сплачена загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з придбаних об’єктів.

  1. Первісна вартість нематеріальних активів, отриманих безоплатно від суб’єктів державного сектору, дорівнює первісній (переоціненій) вартості нематеріальних активів суб’єкта державного сектору, що їх передав, з урахуванням витрат, передбачених пунктом 5 розділу II цього Національного положення (стандарту), з наведенням суми накопиченої амортизації.

У разі якщо відсутня достовірна інформація щодо первісної вартості нематеріальних активів, первісна вартість визначається на рівні справедливої вартості на дату отримання, оцінка якої проводиться відповідно до законодавства.

  1. Первісна вартість нематеріального активу, створеного суб’єктом державного сектору, складається з витрат, які можна прямо віднести на створення (витрати на оплату праці, матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов’язані із створенням цього нематеріального активу) та підготовку нематеріального активу до використання (оплата реєстрації права, амортизація патентів, ліцензій тощо) у визначений спосіб.

  1. Нематеріальний актив, одержаний без оплати від фізичних та юридичних осіб (крім суб’єктів державного сектору), оцінюється за справедливою вартістю на дату отримання з урахуванням витрат, які безпосередньо пов’язані з приведенням нематеріального активу до використання за призначенням та з урахуванням витрат, передбачених пунктом 5 розділу II цього Національного положення (стандарту).

Первісною вартістю нематеріальних активів, отриманих безоплатно від фізичних та юридичних осіб (крім суб’єктів державного сектору), може бути вартість, щодо якої є достовірна інформація, зокрема згідно з відповідними первинними документами, з урахуванням витрат, передбачених пунктом 5 розділу II цього Національного положення (стандарту).

  1. Якщо актив не відповідає вказаним критеріям визнання нематеріального активу, то витрати, пов’язані з його придбанням (створенням), визнаються витратами того періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

  1. Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того періоду, в якому вони були здійснені, витрати на:

дослідження;

підготовку і перепідготовку кадрів;

створення, реорганізацію та переміщення суб’єкта державного сектору або його частини.

  1. Після визнання та первісної оцінки нематеріальні активи зараховуються на баланс суб’єкта державного сектору за первісною вартістю.

III. Оцінка після первісного визнання та переоцінка нематеріальних активів

  1. Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та продовженням строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигід.
  1. Витрати, пов’язані з підтриманням нематеріального активу в придатному для використання стані та відновленням суб’єктом державного сектору майбутніх економічних вигід або потенціалу корисності, пов’язаних з цим активом, до первісно оціненого рівня, визнаються витратами періоду, в якому вони були понесені.
  1. Суб’єктом державного сектору може здійснюватися переоцінка за справедливою вартістю на річну дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об’єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).

Рішення про проведення переоцінки об’єктів нематеріальних активів суб’єктом державного сектору погоджується з органом, уповноваженим управляти об’єктами державної (комунальної) власності, якщо такий визначено.

  1. Порогом суттєвості для проведення переоцінки нематеріальних активів приймається величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості нематеріальних активів від їх справедливої вартості.

  1. Переоцінка нематеріальних активів тієї групи, об’єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на річну дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

  1. Якщо нематеріальний актив у складі групи переоцінених нематеріальних активів не можна переоцінити (оскільки для нього не існує активного ринку), цей актив відображається за первісною вартістю, за вирахуванням суми будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених втрат від зменшення корисності.

  1. Переоцінена первісна вартість та накопичена амортизація об’єкта нематеріального активу визначаються як добуток відповідно первісної вартості або накопиченої амортизації та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об’єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об’єкта.

Відомості про зміни первісної вартості та суми накопиченої амортизації нематеріальних активів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

  1. Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів суб’єктом бухгалтерського обліку в державному секторі зараховується до капіталу у дооцінках, а сума уцінки – до витрат звітного періоду, крім випадків, наведених у пункті 9 розділу III цього Національного положення (стандарту).

  1. Якщо до проведення дооцінок відбулася уцінка об’єкта нематеріальних активів, то сума його дооцінки визнається доходами суб’єкта державного сектору у сумі, що не перевищує суми зазначеної уцінки, із зарахуванням суми перевищення до капіталу у дооцінках звітного року.

Якщо до проведення уцінки відбулася дооцінка об’єкта нематеріальних активів, то сума його уцінки зараховується на зменшення капіталу у дооцінках, але не більше суми дооцінки, із включенням різниці до складу витрат звітного періоду.

  1. Перевищення сум попередніх дооцінок об’єктанематеріальних активів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта нематеріальних активів щорічно у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, відноситися до накопиченого фінансового результату виконання кошторису з одночасним зменшенням капіталу у дооцінках, а при вибутті об’єкта нематеріальних активів на всю суму залишку перевищення сум попередніх дооцінок цього об’єкта нематеріальних активів над сумою попередніх уцінок.

IV. Амортизація нематеріальних активів

  1. Об’єктом амортизації є вартість, яка амортизується.

  1. Нематеріальний актив підлягає амортизації, коли має визначений строк корисного використання (експлуатації).

Нематеріальний актив з невизначеним строком корисного використання (експлуатації) не амортизується.

  1. Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється суб’єктом державного сектору при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс). Амортизація не нараховується на нематеріальні активи, доступ до яких обмежений у зв’язку з тим, що вони перебувають на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції.

  1. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) нематеріального активу слід ураховувати:

моральний знос (амортизацію), що передбачається;

залежність строку корисного використання нематеріального активу від строку корисного використання інших активів суб’єкта державного сектору;

очікуване використання нематеріального активу з урахуванням морального зносу (амортизації);

строки корисного використання (експлуатації) подібних нематеріальних активів;

правові або інші обмеження щодо строку корисного використання (експлуатації) нематеріального активу.

  1. Строк корисного використання нематеріального активу переглядається в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигід. Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання в кінці кожного року також оцінюються на наявність ознак невизначеності обмеження строку їх корисного використання, та за відсутності таких ознак суб’єктом державного сектору установлюється строк корисного використання таких нематеріальних активів.

Амортизація нематеріального активу нараховується виходячи з нового строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

  1. Вартість нематеріального активу з визначеним строком корисного використання (експлуатації) розподіляється на систематичній основі протягом строку його корисного використання (експлуатації).

Амортизацію нематеріальних активів суб’єкти державного сектору нараховують із застосуванням прямолінійного методу.

  1. Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

коли існує невідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;

коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта.

  1. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив уведено в господарський оборот.

Суму нарахованої амортизації суб’єкт державного сектору відображає збільшенням суми накопиченої амортизації нематеріальних активів та витрат.

  1. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

  1. При вибутті нематеріальних активів суб’єкт державного сектору нараховує амортизацію в місяці їх вибуття.

V. Зменшення корисності нематеріальних активів

  1. Можливе зменшення корисності нематеріального активу оцінюється суб’єктом державного сектору самостійно на дату річного балансу.

  1. Якщо об’єкт нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку за переоціненою вартістю, то сума втрат від зменшення корисності відображається у порядку, передбаченому абзацом другим пункту 9 розділу III цього Національного положення (стандарту), а сума вигід від відновлення корисності – у порядку, передбаченому абзацом першим пункту 9 розділу III цього Національного положення (стандарту).

  1. Якщо на дату річного балансу ознаки зменшення корисності нематеріального активу перестали існувати, то суб’єкт державного сектору визначає і відображає вигоди від відновлення його корисності.

Сума вигід від відновлення корисності об’єкта нематеріального активу відображається визнанням доходу суб’єкта державного сектору з одночасним зменшенням суми зносу (амортизації) нематеріального активу.

Сума втрат від зменшення корисності об’єкта нематеріального активу відображається збільшенням суми зносу (амортизації) нематеріального активу та витрат.

VI. Вибуття нематеріальних активів

  1. Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі, неможливості отримання суб’єктом державного сектору надалі економічних вигід та/або потенціалу корисності від його використання або невідповідності критеріям визнання активом.

  1. Надходження, отримані в результаті продажу нематеріального активу, вважаються доходами відповідно до законодавства.

  1. У разі вибуття нематеріального активу з балансу списуються його первісна (переоцінена), балансова вартість та сума накопиченої амортизації.

  1. Вибуття нематеріальних активів здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

VII. Розкриття інформації щодо нематеріальних активів у примітках до фінансових звітів

  1. У примітках до фінансової звітності щодо кожної групи нематеріальних активів з виділенням інформації щодо створених суб’єктом державного сектору нематеріальних активів наводиться така інформація:

1.1. Первісна (переоцінена) вартість нематеріальних активів та сума накопиченої амортизації на початок і кінець звітного року.

1.2. Сума надходження нематеріальних активів за звітний період.

1.3. Діапазон строків корисного використання (мінімальні та максимальні).

1.4. Сума збільшення або зменшення первісної (переоціненої) вартості за звітний рік у результаті переоцінок та зменшення/відновлення корисності.

1.5. Первісна (переоцінена) вартість та сума накопиченої амортизації нематеріальних активів, які вибули за звітний рік.

1.6. Сума нарахованої амортизації у звітному році.

1.7. Інші зміни первісної (переоціненої) вартості та суми накопиченої амортизації нематеріальних активів за звітний рік.

  1. Суб’єкти державного сектору наводять інформацію про:

2.1. Вартість нематеріальних активів з невизначеним  строком корисного використання (експлуатації).

2.2. Суму нематеріальних активів, отриманих безоплатно.

2.3. Первісну (переоцінену) вартість та накопичену амортизацію нематеріальних активів, щодо яких існує обмеження права власності.

2.4. Первісну (переоцінену) вартість та накопичену амортизацію переданих у заставу нематеріальних активів.

2.5. Суму договорів на придбання у майбутньому нематеріальних активів.

2.6. Загальну суму витрат на дослідження та розробки, що включена до складу витрат звітного періоду.

2.7. Склад нематеріальних активів, інформація про які є суттєвою, їх залишкову вартість та строк корисного використання, що залишився.

Директор Департаменту податкової,  митної політики

 та методології бухгалтерського обліку                                                                         М.О. Чмерук

Додати коментар

Click here to post a comment

десять − десять =

Наша розсилка

Випадкова цитата

Неопределенность и риск — главная трудность и главный шанс бизнеса.

— Дэвид Хертц, американский математик и аналитик

PUSH-повідомлення

Підпишись на оперативні сповіщення про оновлення на нашому сайті. Натисни дзвіночок в правому нижньому кутку і натисни ОК. Підтримується браузер Chrome та Firefox

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 122 “Нематеріальні активи”

Час читання: 29 min
0