Як правило, платники мають бажання зіскочити із загальної системи оподаткування та перейти на спрощену, про то є багато пояснень та статтей, а ось, якщо є бажання позбутися звання «Єдинника», то в нашій статті ми покроково опишемо, що і як зробити.
Відмова від єдиного податку
Можливість самостійної відмови передбачено пп. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 ПКУ. Для цього потрібно не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подати до контролюючого органу заяву (пп. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 ПКУ). Форму та порядок подання такої заяви затверджено наказом № 1675.
Наприклад, якщо сільгосппідприємство відмовляється від спрощеної системи починаючи з IІI кварталу 2018 р., заяву необхідно було подати включно до 21.06.2018 р.
У заяві слід заповнити рядок 5.4 «Відмова від спрощеної системи оподаткування», поставивши галочку навпроти причини відмови — самостійна відмова у зв’язку з переходом на сплату інших податків та зборів.
Як зазначено в п. 299.10 ст. 299 ПКУ, отримавши заяву, контролюючий орган в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву, анулює реєстрацію платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників такого податку. Таким чином, останній звітний період для єдиного податку, за який підприємство повинно буде відзвітувати і сплатити єдиний податок, — IІІ квартал 2018 р. Щоправда, це дійсно тільки для платників єдиного податку третьої групи, а платники єдиного податку четвертої групи повинні подати ще й уточнюючу декларацію з єдиного податку четвертої групи в порядку, наведеному вище, у частині переходу з єдиного податку четвертої групи на єдиний податок третьої групи.
Сплата земельного податку
Платників єдиного податку третьої та четвертої груп звільнено від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для провадження господарської діяльності. На загальній системі оподаткування такої пільги вже немає, тобто якщо сільгосппідприємство має об’єкти оподаткування земельним податком, після переходу на загальну систему оподаткування йому потрібно подавати податкову декларацію із земельного податку і сплачувати цей податок.
Отже, якщо підприємство перейшло на загальну систему оподаткування з IІI кварталу 2018 р., то жовтень — це перший місяць, з якого повинна здійснюватися сплата земельного податку.
Щодо звітування, то за загальним правилом згідно з п. 286.2 ст. 286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік (за формою, затвердженою наказом № 560). Водночас згідно з п. 286.3 ст. 286 ПКУ платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію (що звільняє його від обов’язку подання річної податкової декларації) протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. А земельний податок сплачується протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 Кодексу).
Тобто якщо систему оподаткування змінено з IIІ кварталу, то перший звітний місяць — квітень 2018 р. Отже, перша декларація подається до 20.11.2018 р. і податок сплачується до 30.11.2018 р.
Звітування на загальній системі оподаткування
Відповідно до норм п. 137.5 ст. 137 ПКУ річний податковий (звітний) період установлюється в тому числі для платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році.
Платники єдиного податку, які з 1 січня поточного року або пізніше переходять на загальну систему оподаткування, сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації за річний податковий (звітний) період (як новостворені), який для них починається з дати переходу на загальну систему та закінчується 31 грудня такого року.
Якщо підприємство переходить на загальну систему оподаткування починаючи з ІII кварталу 2018 р. (з 01.10.2018 р.), то першу податкову декларацію з податку на прибуток сільгосппідприємство подаватиме з 01.10.2018 р. по 31.12.2018 р.
Виникає питання щодо фінансової звітності, яку слід подавати разом з податковою декларацією з податку на прибуток відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПКУ. Призначення такої фінансової звітності — визначення фінансового результату, який відображається в податковій декларації з податку на прибуток. Оскільки для вищезазначеної ситуації потрібні дані за останній квартал 2018 р., то потрібна була б і фінансова звітність за такий період. Однак така звітність за цей період не складається. Згідно з частиною першою ст. 13 Закону про бухоблік звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року. Тобто проміжна фінансова звітність складається за такі періоди: квартал, півріччя (перше), дев’ять місяців. Тому для того щоб з’ясувати фінансовий результат за останні дев’ять місяців року, потрібно від річного фінансового результату (визначеного у річній фінансовій звітності) відняти фінансовий результат за IV квартал (визначений у фінансовій звітності за IV квартал). Це означає, що разом з першою декларацією з податку на прибуток потрібно подати фінансову звітність за 2018 р. і за IV квартал 2018 р. Аналогічну позицію зазначено в листі № 24342/6/99-99-15-02-02-15.
Ці дії можна пояснити, заповнивши доповнення до декларації, як це передбачено п. 46.4 ст. 46 ПКУ. Про наявність доповнення окремо зазначається в окремому полі в кінці декларації. Якщо декларація подається в електронній формі, то й доповнення подається в електронній формі. Фактично таким доповненням може бути заповнено поле «Зміст доповнення» в кінці декларації.
Наведемо приклад складання доповнення до декларації шляхом відповідного запису в окремому полі в кінці декларації.
Умови для реєстрації платником ПДВ
Умови для реєстрації особи як платника ПДВ визначено статтями 181 та 182 ПКУ, відповідно до яких така реєстрація може здійснюватися як в обов’язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.
Під обов’язкову реєстрацію як платника ПДВ згідно з п. 181.1 ст. 181 Кодексу підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ).
Слід звернути увагу на те, що до загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 %, нульовою ставкою ПДВ та звільнені від оподаткування ПДВ. При цьому обсяг операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, при обчисленні загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг не включається.
Якщо особа, яка не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від установленої п. 181.1 ст. 181 ПКУ суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник ПДВ, така реєстрація здійснюється за її заявою.
Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру платників податку на додану вартість (п. 3.1 Положення № 1130).
Для реєстрації платником ПДВ сільгосппідприємство має подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням реєстраційну заяву за формою № 1-ПДВ. У заяві зазначаються підстави для реєстрації платником ПДВ — їх наведено у додатку до заяви.
Терміни подання заяви:
|
У разі переходу зі спрощеної системи без сплати ПДВ на загальну систему, якщо особа відповідає вимогам, визначеним п. 181.1 ст. 181 ПКУ, за яких реєстрація платником ПДВ є обов’язковою |
Не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на загальну систему оподаткування |
|
У разі переходу зі спрощеної системи без сплати ПДВ на загальну систему, якщо особа відповідає вимогам, визначеним п. 182.1 ст. 182 цього Кодексу та бажає добровільно зареєструватися платником ПДВ |
Не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником ПДВ і матиме право на податковий кредит і складання податкових накладних |
Згідно з п. 202.1 ст. 202 ПКУ для платників ПДВ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, — календарний квартал.
Пунктом 203.1 ст. 203 цього Кодексу встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації з ПДВ, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПКУ для подання податкової декларації.
Оподаткування перехідних операцій
Розглянемо окремі ситуації щодо особливостей оподаткування перехідних операцій.
Ситуація 1
Платник податку відвантажив товари під час застосування спрощеної системи оподаткування, а оплату за них отримав на загальній. Чи має такий платник збільшувати фінрезультат до оподаткування і нараховувати зобов’язання з ПДВ?
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають згідно з положеннями Кодексу.
Починаючи з 01.01.2017 р. фінансовий результат до оподаткування платника податку на прибуток податкового (звітного) періоду збільшується на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) при перебуванні на спрощеній системі оподаткування. Зазначену норму передбачено пп. 140.5.12 п. 140.5 ст. 140 ПКУ.
Щодо оподаткування ПДВ, то слід зазначити таке.
Якщо у платника ПДВ перша подія (відвантаження товарів, оформлення документа на постачання послуг або зарахування коштів від покупця) відбулася до його реєстрації платником ПДВ, а друга подія відбулася після такої реєстрації платником ПДВ, то податкове зобов’язання з ПДВ за такою операцією не нараховується за умови, що такий платник не обрав касовий метод визначення податкового зобов’язання.
Якщо ж платником ПДВ застосовується касовий метод визначення податкових зобов’язань, то при надходженні після його реєстрації платником ПДВ оплати за поставлені товари/послуги, поставка яких відбулася до дати такої реєстрації, він зобов’язаний задекларувати податкові зобов’язання з ПДВ у встановленому законодавством порядку.
Крім того, якщо платник до його реєстрації платником ПДВ на дату виникнення першої події зобов’язаний був зареєструватися платником цього податку у зв’язку з досягненням обсягу оподатковуваних операцій 1 000 000 грн, але не зареєструвався, то податкові зобов’язання з ПДВ нараховуються, а право на податковий кредит не надається.
Ситуація 2
Суб’єкт господарювання отримав попередню оплату за товари, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, а відвантажив їх на загальній. Чи враховуються у такому випадку при визначенні фінрезультату доходи та витрати від такої операції?
Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом юридичної особи — платника єдиного податку третьої групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті.
Для платників податку на прибуток відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають згідно з положеннями Кодексу.
Облік доходів підприємства здійснюється відповідно до вимог ПБО 15 «Дохід», а формування витрат — відповідно до ПБО 16 «Витрати». Згідно зі ст. 4 Закону про бухоблік одним з основних принципів ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності є принцип нарахування, який полягає в тому, що доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.
Отже, доходи і витрати платника податку на прибуток за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги після переходу на загальну систему оподаткування, щодо яких отримано попередню оплату на спрощеній системі оподаткування, враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Щодо виникнення податкових зобов’язань з ПДВ у платника податку в цьому випадку, то оскільки перша з подій — отримання попередньої оплати відбулася до реєстрації покупця платником ПДВ, то податкові зобов’язання з ПДВ при відвантаженні товарів або наданні послуг на загальній системі не виникають.
