Привіт, мене звати Тетяна, я працюю копірайтером в продуктовій IT-компанії ABM Cloud. Багато років цікавлюсь психологією та маю досвід індивідуальної терапії. Тому вирішила адаптувати свої знання до воєнних реалій. В цій статті хочу поділитись власним досвідом боротьби з токсичністю у взаємовідносинах.
За місяць війни я спілкувалась з багатьма різними людьми, життя яких повністю змінилося. Ми всі відчуваємо страх, тривожність та безсилля, але кожен справляється з цим по-своєму. Токсичність — один зі способів подолати стрес, але не найкращий з усіх можливих. Як вона проявляється та чому і як ефективно з нею боротися.
Що ми розуміємо під терміном «токсичність»
Ми багато чули про токсичних людей, яких у побуті називають «енергетичними вампірами». Після спілкування з ними ви можете відчувати спустошеність, гнів, безсилля та ще цілий спектр негативних емоцій, тобто, настрій гарантовано буде зіпсований. Важливо розуміти, що токсичними періодично буваємо ВСІ МИ, але у когось цей період — день, а у іншого — роки.
Токсична людина — це особистість, чия поведінка додає негатив та розлад у життя оточуючих. Вони таким чином борються зі своїми стресами й травмами, виставляючи себе не в кращому світлі та засмучуючи інших.
Як правило, психологи не радять намагатись якось виправити токсичних людей, а пропонують дистанціюватись від них. Але що робити, якщо ви відчуваєте токсичність у собі? Давайте розбиратися.
Ознаки токсичної поведінки
Для початку виділимо ознаки, які притаманні токсичній поведінці. Нижче наведені приклади, які ми можемо спостерігати під час війни.
- Порушення чужих особистих кордонів. Один із найбільш неочевидних проявів токсичності, адже він практично завжди прихований за псевдо добрими намірами.
Чому ти не вживаєш м’ясо? Зараз війна, треба їсти! Твоє вегетаріанство — просто абсурд! Я вже поклала тобі в тарілку шматок курки, їж! (Я не готова приймати людей з іншим світоглядом та поважати чужий вибір, тому буду намагатись перевиховати всіх навколо)
- Брехливість. Для створення вигідної «картинки» токсичні люди прикрашають дійсність неправдивими фактами.
Я особисто бачив, як використовували хімічну зброю! Ми всі скоро це відчуємо! (Насправді я хочу приголомшити людей непідтвердженими фактами, щоб відчути владу над слухачами через їхній страх)
- Егоїзм та егоцентризм. Проблеми токсичної людини — це головні проблеми людства. Їх треба вирішувати негайно, і горе тому, хто цього не розуміє.
Я зголоднів, а ви навіть нічого не приготували. Як так? (Мені плювати, що в когось можуть бути свої справи або погане самопочуття. Головне, щоб було добре мені)
- Використання маніпуляцій. Токсичні люди не можуть напряму просити про щось, вони домагаються свого опосередковано — через звинувачення, образи чи подвійні послання.
Хоч би хтось в цьому домі допоміг мені з прибиранням! Все треба робити самій. (Я не можу просити про допомогу, мені легше звинуватити оточуючих у бездіяльності і через їхнє почуття провини отримати бажане)
- Безвідповідальність. На таких людей важко покластися і важко передбачити їхні реакції.
Це ти мене змусив поїхати з міста, а я цього не хотіла! Сподіваюсь, ти задоволений! (Я не хочу брати відповідальність за своє життя, тому слухняно виконую чужі поради. Але коли мені щось не подобається, в мене завжди є привід звинуватити когось поруч)
- Виставляння себе жертвою. Патологічна потреба у співчутті та жалю до себе. Тільки так людина здатна почуватися значущою.
Ти не розумієш, я втратив все. У інших хоч щось залишилось, а в мене немає ні роботи, ні домівки, ні плану на майбутнє. Що ти кажеш, спробувати відправити резюме? Ніііі, ти що, не бачиш у якому я стані? Мені погано! (Я не хочу, щоб мені реально допомогли. Я готовий тільки жалітися і нічого не робити. А ще мені важливо, аби всі визнали, що мені гірше за всіх — так я зможу стати справжньою жертвою і покірно чекати на порятунок)
- Невміння визнавати свої помилки. Від токсичних людей ви ніколи не почуєте таке просте слово, як «пробач».
Ти сам мене спровокував на сварку, а якої реакції ти очікував? (Для мене вибачення — це прояв слабкості. Я настільки боюсь виглядати слабкою, що легше зробити винуватим кого завгодно, тільки не себе)
Різні ролі — різний підхід
Ми опинились у різних ситуаціях. Хтось поїхав до родичів у західні регіони, хтось перебуває за кордоном у незнайомих людей, а хтось орендує окреме житло в Україні. Одні стали волонтерами, інші опікуються своїми рідними. Хтось взяв до рук зброю, а хтось поповнив лави IT-військ.
Кожний аспект життя однаково важливий, їх не варто порівнювати між собою. Але особливу увагу хочеться звернути на три нові соціальні ролі: біженець чи переселенець, волонтер та люди, які приймають біженців.
Як бути екологічним, якщо ти біженець або переселенець
Нам ніхто нічого не винен. Навіть, під час війни. Програми для біженців, безкоштовний проїзд, гуманітарна допомога — це не даність. За цим стоїть робота багатьох людей, які багато чого роблять з власної ініціативи. Тому головне бути вдячними, навіть, якщо умови не ідеальні.
- Дайте собі якийсь час на обробку стресу. Поплакати можна, лежати без діла можна, пожаліти себе можна. Але виділіть на це собі визначений відрізок часу. Окей, сьогодні я буду лежати і ридати, але завтра я відкрию ноутбук і почну потрохи відновлювати свою звичну діяльність.
- Якщо ви працюєте віддалено, обов’язково проговоріть це. Робота має свій графік. Для вас це зрозуміло, але іншим може здатися, наче ви днями байдикуєте перед екраном монітора, і тому вас можна відволікати.
- Облаштуйтеся максимально комфортно. Розкладіть свої речі, купіть улюблений чай, поверніть частинку своєї рутини.
- Дізнайтесь правила цього дому, розпорядок кожного члена сім’ї. Якщо ми вже живемо на одній території, треба пристосуватись до нових умов. Після цього ви можете теж попросити про деякі зміни.
- Запропонуйте свою допомогу, де ви можете бути корисним. Спільна діяльність допомагає боротися зі стресом та будувати доброзичливі стосунки.
Пам’ятайте, ви зробили правильне рішення. Не вирощуйте в собі відчуття провини за те, що ви в безпеці. Перемога — це вільна і сильна держава. І ви станете частинкою цього майбутнього, але перш за все треба зберегти своє життя.
Як бути екологічним, якщо ти волонтер
Якщо ви стали на шлях волонтерства — це чудово. Ви допомагаєте країні та кожному громадянину справлятися з кризою. Але пам’ятайте, що це теж робота, при чому робота з людьми. Вона завжди має свої особливості, до яких треба бути готовими.
- Не всіх людей труднощі роблять кращими. Дехто може зламатися і втратити людяність.
- Ви будете стикатися з агресією. Але пам’ятайте, що за кожною злістю завжди схований біль. Цей факт дозволить дивитися на людей під іншим кутом та далі виконувати свою роботу, щоб цієї болі стало менше.
- Тримати все під контролем неможливо, особливо, коли справа стосується людей.
- Вам будуть відмовляти в допомозі. Не всі живуть у ритмі війни, не всі розуміють, що зволікати з допомогою не можна. Пам’ятайте, що з кимось ви не на одній хвилі, але разом з вами тисячі українців. Фокусуйтесь на тому, що ви робите і для чого, а не на реакціях окремих людей.
- Не впадайте у роль рятівника (трикутник Карпмана, привіт). Допомагайте тим, хто має на це запит.
І наостанок, не забувайте відновлювати сили. Здоровий сон та збалансоване харчування — основа будь-якої діяльності.
Як бути екологічним, якщо ти приймаєш біженців або переселенців
Якщо коротко: облаштуйте умови, як для себе, але не чекайте вдячності. Ви не наставник, ви партнер для вимушено переміщених людей. Як і у випадку волонтерства, не варто впадати у режим рятівника та брати на себе більше відповідальності, ніж для вас комфортно чи посильно. На побутовому рівні можна зробити наступні кроки:
- Максимально розділіть ваш побут. За можливості, надайте біженцям окрему непрохідну кімнату, виділіть санвузол та кухню. Таке вдається рідко, тому переходимо до наступного пункту.
- Дайте людям час прийти до тями — два-три дні. У них може бути шоковий стан, з якого треба вийти. Не намагайтесь якось поліпшити їм настрій, допомагати без прохання, лізти з розмовами, активно налагоджувати близькі відносини. Коли ви відчуваєте, що люди можуть адекватно будувати діалог, переходимо до наступного кроку.
- Розкажіть правила вашого дому. Не думайте, що це буде незручно. Більш незручно буде, коли доведеться робити зауваження на постійній основі. Домовтеся, як ви будете готувати їжу, купувати продукти, чи треба виділяти окремі полички в холодильнику. Список продовжуйте самі.
- Окремо треба діяти з дітьми, які до вас прибули. Краще не торкайтеся малечі, не намагайтеся чимось одразу їх зайняти, не підсовуйте іграшки. Перш ніж іти на контакт, порадьтеся з батьками.
- Намагайтеся спокійно виражати співчуття, не треба плакати і бити себе в груди. Люди можуть відчувати себе винними за ваші переживання, що їм точно не піде на користь.
Допомагайте тим, що реально потрібно біженцям. Не варто віддавати речі, які б ви самі не одягли, зламані іграшки, яким місце на звалищі. Просто будьте чесними перед собою та людьми. Не можете з чимось допомогти — це ОК, просто скажіть як є.
Як справлятися з негативом
Навіщо потрібно працювати зі своїм негативним настроєм? По-перше, це важливо для підтримки вашого фізичного та морального здоров’я, адже, наш настрій напряму впливає на гормональний фон. По-друге, налаштованість на позитив скоріше приведе нас до перемоги, ніж деструктивні думки. По-третє, ми всі взаємопов’язані, наш настрій передається оточуючим, навіть через соцмережі.
- Змиритися, що всі ми різні. У кожного на момент війни був свій досвід, темперамент та моральний стан. Це нікуди не поділося, треба це прийняти та усвідомити. Якщо хтось був безвідповідальним чи не доброзичливим, таким він і залишився. Нам дуже хочеться вірити, що в складних умовах всі відкриваються лише з позитивної сторони. Насправді війна підсилює наші різні сторони.
- Стійкість та оптимізм. Емоції — наша зона відповідальності. Ви можете реально допомагати людям, просто перебуваючи у піднесеному настрої. Це можна відстежити на робочих зустрічах. Навіть через Zoom настрій колег відчувається. Коли хоч одна людина налаштована позитивно, намагається підбадьорити всіх навколо, то інші приєднуються до цієї емоції.
- Звички та рутина рятують. Парадоксально, але рутина, від якої ми страждали в мирному житті, може стати тим осередком стабільності, якого нам бракує зараз. Про це писав Віктор Франкл — австрійський психотерапевт, який був бранцем в концтаборі під час Другої світової війни. «Річ у тому, що я дотримуюся принципу: будь-які дрібниці виконувати так само ретельно, як і найбільшу справу», — писав він у своїх спогадах.
Складіть мінімальний розпорядок, де будуть зазначені найменші дрібниці, наприклад, душ, приготування сніданку, прогулянка у дворі. Важливо виконувати заплановане. Ставте будильник та починайте робити справи зі списку. Спочатку може бути важко, але з часом ви помітите, що моральний стан приходить в рівновагу.
Війна закінчиться нашою перемогою. Все буде Україна!
Джерело: DOU
