Міністерство юстиції оприлюднило роз’яснення щодо порядку отримання кадастрового номера на земельну ділянку, зареєстрований до 2004 року.
«Якщо у вас є земельна ділянка, ви користуєтеся їм, але він зареєстрований до 2004 року, то, швидше за все, повноцінно розпоряджатися ви їм не можете. Це тому, що у нього немає кадастрового номера. А значить, ділянка не внесений до кадастру. Що ж треба зробити, щоб отримати кадастровий номер?
Крок 1. Зверніться до сертифікованого інженера-землевпорядника (знайти їх перелік можна на сайті Госгеокадастра ) або в відповідну організацію і замовте розробку технічної документації із землеустрою на кожну земельну ділянку.
Крок 2. Подати документи до органу Госгеокадастра за місцем знаходження земельної ділянки. Хто може це зробити:
- інженер-землевпорядник через вебпортал електронних послуг;
- ви особисто в Центрі надання адміністративних послуг.
Для подачі потрібні такі документи:
- заяву про державну реєстрацію земельної ділянки;
- оригінал документації із землеустрою;
- електронний документ з відомостями про земельну ділянку.
Після подачі ваші документи будуть перевіряти на відповідність державним вимогам. Якщо подавав землевпорядник – на це піде до 7 днів. Якщо ви – до 14 днів.
Крок 3. Отримайте виписку з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Крок 4. Зверніться до реєстратора прав власності, наприклад, до нотаріуса, для того, щоб зареєструвати право власності на земельну ділянку. В результаті ви повинні отримати виписку з реєстру прав власності про реєстрацію.
Державний акт і виписка з реєстру прав власності та будуть свідчити про ваше право власності на земельну ділянку. Після цього – справа зроблена: ваша ділянка має кадастровий номер, а ви – можливість проводити з ним будь-які операції », – зазначає Мін’юст.
Нагадаємо, що раніше Госгеокадастр опублікував роз’яснення, згідно з яким з Ґміна Ємельно ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Також там зазначили, що з огляду на, що свідоцтво про право на спадщину може бути оформлено тільки на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер, необхідна для такого присвоєння технічна документація може бути виготовлена на замовлення спадкоємця, статус якого може бути підтверджений випискою з Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документа, що містить відомості про склад спадкоємців, виданого нотаріусом або уповноваженим на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими прийнято відповідне спадкову справу, або рішенням суду.
Отже, у роз’ясненні сказано таке.
«Узагальнення реєстраційної практики засвідчує, що мають місце випадки неоднозначного застосування норм чинного законодавства щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, приватизовані згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі – Декрет), що подекуди призводить до необґрунтованих відмов у державній реєстрації земельних ділянок.
Вказаним Декретом було передбачено передачу громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм раніше у користування для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва (пункт 1 Декрету).
При цьому на відступ від загальних правил про оформлення прав на землю (статті 22, 23 Земельного кодексу України у ред. 1992 року), Декретом було передбачено виникнення права власності на передані у власність земельні ділянки безпосередньо на підставі рішень про їх приватизацію з подальшим оформленням відповідних державних актів (пункт 3 Декрету). Правова позиція, за якою право власності щодо ділянок, приватизованих згідно з Декретом, виникає незалежно від їх посвідчення державним актом, висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 372/2626/15-ц. Згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно з пунктом 2 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Абзацом 2 пункту 1 розділу Х Земельного кодексу України визначено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Таким чином, розробка проекту землеустрою щодо відведення відповідних земельних ділянок законом не вимагається.
