Заробітна плата
Основними законодавчими актами, які регулюють питання оплати праці є Закон України «Про оплату праці», Кодекс законів про працю України та Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (має тимчасову дію та втратить чинність після припинення або скасування воєнного стану).
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітну плату виплачують працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 Кодексу законів про працю України).
Законом України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати:
- Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
- Додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
- Інші пільги та компенсаційні виплати — виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Максимальний розмір заробітної плати законодавством не обмежений, а мінімальний згідно з п. 8 ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України визначається у Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлює мінімальну заробітну плату.
Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оплату праці» визначено, що якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Строки виплати заробітної плати у період воєнного стану
Вимоги ст. 115 КЗпП та ст. 24 Закону «Про оплату праці» щодо строків виплати зарплати не зупинено на період дії воєнного стану. Тому роботодавці мають дотримуватися у воєнний стан таких же строків виплати заробітної плати як і у мирний час.
Таким чином, роботодавці мають діяти за загальним правилом, а саме виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Важливо! Роботодавець має дотримуватися встановлених ним строків виплати заробітної плати працівникам, навіть протягом дії воєнного стану.
Невиплата заробітної плати працівнику та відповідальність
Ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає особливості виплати заробітної плати в період воєнного стану. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Також, Державна служба України з питань праці роз’яснює, що звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
Сукупність умов, які мають бути дотримані для звільнення від відповідальності роботодавця за несвоєчасну виплату заробітної плати працівникам:
- дія воєнного стану;
- порушення сталося внаслідок бойових дій або інших обставин непереборної сили;
- роботодавець вжив всіх можливих заходів для реалізації працівниками права на своєчасне отримання заробітної плати.
Тому, у разі виникнення судових спорів роботодавець зобов’язаний довести, що причиною несвоєчасної виплати заробітної плати, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Важливо! Невиплата заробітної плати не допускається, існує лише можливість її відтермінування. Отже, роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для виплати працівникам усіх сум невиплаченої своєчасно заробітної плати.
