Аналіз законодавства

Кримінальна відповідальність юридичних осіб

Друк

Раніше юридична особа як суб’єкт цивільного права підпадала під чинність винятково норм цивільної та господарсько-правової відповідальності. А якщо юридична особа порушує не тільки господарсько-правове зобов’язання, а й встановлені норми кримінального законодавства? Чи може вона бути притягнутою до кримінальної відповідальності?

Законодавчі засади

В Україні традиційно вважається, що юридичні особи не можуть нести кримінальну відповідальність через складність юридичної конструкції як «юридичної фікції», неможливість встановити вину такої особи у скоєнні кримінального правопорушення.

Проте внаслідок швидких та суттєвих змін у законодавстві суб’єкти господарювання мають так само швидко пристосовуватися до нововведень, до того ж так, аби не зазнати значних фінансових втрат або навіть запобігти втраті бізнесу.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб» від 23.05.2013 р. № 314-VII запроваджує можливість застосовувати до юридичних осіб заходи кримінально-правового характеру (далі — Закон № 314). Цей Закон набрав чинності 27 квітня 2014 року. Він спрямований на забезпечення виконання рекомендації Групи держав проти корупції, Спеціального комітету експертів Ради Європи з питань оцінки заходів боротьби з відмиванням коштів (MONEYVAL), а також на вирішення питань щодо реалізації низки міжнародних договорів України в частині встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб.

Відтепер у разі вчинення від імені та в інтересах юридичної особи її уповноваженою особою злочину самостійно або у співучасті, до юридичної особи у випадках, визначених у Кримінальному кодексі України (ККУ), застосовуються заходи кримінально-правового характеру.

У змінах до ККУ визначено конкретний перелік злочинів, за вчинення яких до уповноваженої особи юридичної особи можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, підстави для звільнення юридичної особи від їх застосування, види таких заходів та загальні правила їх застосування. Зокрема, до таких злочинів належать:

— легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом (ст. 209 ККУ);

— терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму (ст. 258—2585 ККУ);

— використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (ст. 306 ККУ);

— корупційні правопорушення (ст. 3683—3692 ККУ):

підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми;

підкуп особи, яка надає публічні послуги;

пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі;

зловживання впливом.

Кримінальні правопорушення визнаються вчиненими в інтересах юридичної особи, якщо вони спрямовані на отримання нею неправомірної вигоди або створення умов для отримання такої вигоди, а так само на ухилення від передбаченої законом відповідальності.

Зауважимо, що суб’єктами кримінальної відповідальності за вчинення визначених законом кримінальних правопорушень, поряд з юридичними особами, виступають і фізичні особи — керівники, засновники, учасники або інші уповноважені особи юридичної особи, що діють від її імені або в її інтересах.

Відповідальність

З положень ККУ випливає, що до юридичної особи застосовуються заходи кримінально-правового характеру, якщо шляхом досудового розслідування буде встановлено фізичну особу — уповноважену особу, яка діє від імені або (та) в інтересах юридичної особи. Внаслідок цього на законодавчому рівні закріплено поняття «уповноважена особа юридичної особи». Відповідно до примітки 1 ст. 963 ККУ, під уповноваженими особами юридичної особи слід розуміти службових осіб юридичної особи, а також інших осіб, які відповідно до закону, установчих документів юридичної особи чи договору мають право діяти від імені юридичної особи.

На відміну від фізичних осіб, до яких застосовують кримінальні покарання, до юридичних осіб застосовують «заходи кримінально-правового характеру» за діяння, вчинені іншою особою (фізичною). При цьому доводити вину юридичної особи не треба, та й саме поняття «вина» важко відносити до юридичної особи.

Заходи кримінально-правового характеру суд може застосовувати до всіх підприємств, установ або організацій (тобто юридичних осіб), крім державних та муніципальних. Серед таких заходів законодавець виділяє:

штраф у розмірі від 5 000 до 75 000 нмдг Сноска 1;

конфіскацію майна;

ліквідацію (за злочини, передбачені в ст. 109, 110, 113, 146, 147, 160, 260, 262, 258—2585, 436, 4361, 437, 438, 442, 444, 447 ККУ).

Відповідно до ст. 967 ККУ, суд може застосувати до юридичної особи штраф як грошову суму, що сплачується юридичною особою на підставі судового рішення, виходячи з двократного розміру незаконно одержаної неправомірної вигоди. Проте, згідно з частиною 2 ст. 967 ККУ, в разі коли неправомірну вигоду не було одержано або її розмір неможливо обчислити, суд, залежно від ступеня тяжкості злочину, вчиненого уповноваженою особою юридичної особи, застосовує штраф у таких розмірах Сноска 2:

1) за злочин невеликої тяжкості — від 5 000 до 10 000 нмдг;

2) за злочин середньої тяжкості — від 10 000 до 20 000 нмдг;

3) за тяжкий злочин — від 20 000 до 50 000 нмдг;

4) за особливо тяжкий злочин — від 50 000 до 75 000 нмдг.

Наприклад, у разі підкупу службової особи юридичної особи приватного права, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (частина 2 ст. 3683 ККУ), що за ст. 12 ККУ є злочином середньої тяжкості, до юридичної особи може бути застосоване покарання у вигляді штрафу розміром від 10 000 до 20 000 нмдг, у грошовому еквіваленті це від 170 000 до 340 000 грн. За відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великому розмірі (понад 10 962 000 грн), що, згідно зі ст. 12 ККУ, є особливо тяжким злочином, штраф може сягнути розміру від 850 000 до 1 275 000 грн.

Проте не завжди фінансове становище юридичної особи дозволяє нести тягар штрафних санкцій, тому з огляду на її майновий стан суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років (частина 3 ст. 967 ККУ).

Щодо конфіскації майна юридичної особи, то, відповідно до ст. 968 ККУ, конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилученні майна юридичної особи і застосовується судом у разі ліквідації юридичної особи. Вилучене майно переходить у власність держави.

Відмивання доходів

Як зазначалося раніше, за новим законодавством юридична особа несе кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, отриманих в результаті вчинення злочину, за тероризм (ст. 209, 258—2585 ККУ). Аби деталізувати визначення деяких понять та термінів, Верховна Рада ухвалила новий Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 р. № 1702-VII (далі — Закон № 1702). У ньому наведено такі поняття:

— вигодоодержувач — це особа, на користь або в інтересах якої проводиться фінансова операція;

— доходи, одержані злочинним шляхом, — це будь-яка вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з рухомого чи нерухомого майна, майнових та немайнових прав, незалежно від їх вартості;

— спроба проведення фінансової операції — це здійснення клієнтом чи особою, яка діє від його імені або в його інтересах, дій, спрямованих на проведення фінансової операції, якщо така фінансова операція не була проведена з ініціативи клієнта.

У Законі № 1702 визначено конкретний перелік дій, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Це будь-які дії, пов’язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з активами (кошти, майно, майнові та немайнові права), одержаними внаслідок вчинення злочину, а також вчиненням дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місце розташування, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення злочину.

Звільнення від відповідальності

Якщо докласти певних зусиль, то можна мінімізувати вірогідність притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності. Варто взяти до уваги, що:

— вина юридичної особи у вчиненні злочину встановлюється на підставі визнання вини фізичної особи, що вчинила злочин від імені чи в інтересах юридичної особи. Звісно, на практиці важко довести, що винна фізична особа діяла саме «від імені» та «в інтересах» юридичної особи, але теоретично це можливо;

— протиправне діяння фізична особа має вчинити в межах своїх повноважень, інакше такі дії не можуть розглядатись як дії юридичної особи;

— порушенню провадження щодо кримінальної відповідальності юридичних осіб має передувати набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо відповідних винних фізичних осіб або прийняття ухвали чи постанови про закриття кримінального провадження.

Згідно із Законом № 314, юридична особа звільняється від застосування до неї заходів кримінально-правового характеру, якщо з дня вчинення її уповноваженою особою будь-якого злочину, зазначеного в законі, які передбачені чинним ККУ, і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) п’ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) десять років — у разі вчинення тяжкого злочину;

4) п’ятнадцять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

У до ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (КПКУ), окрім звільнення юридичної особи від застосування заходів кримінально-правового характеру, встановлено спеціальну процедуру закриття кримінального провадження та провадження щодо неї. Кримінальне провадження закривається судом:

1) у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

2) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення;

3) якщо досягнуто податкового компромісу у справах про кримінальні правопорушення, передбачені в ст. 212 ККУ — ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) , відповідно до підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Нагадаємо, що податковий компроміс являє собою режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених у ст. 102 ПКУ Сноска 3. Отже, якщо діє такий податковий компроміс, платнику податків надаються певні преференції, а саме: сплатити лише частину завчасно незадекларованих платежів або неузгоджених податкових зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ за ставкою 5 % протягом 90 днів (з 17 січня 2015 року по 16 квітня 2015 року включно).

Процедура податкового компромісу поширюється на юридичну особу у випадку Сноска 4:

— добровільного декларування платником податків заниження податкових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток;

— розпочатої контролюючим органом документальної перевірки або за результатами якої складено акт перевірки;

— отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, за яким податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ не узгоджені, відповідно до норм Податкового кодексу України;

— триваючої процедури адміністративного чи судового оскарження щодо неузгоджених сум податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ.

При застосуванні процедури податкового компромісу платник має сплатити 5 % від суми задекларованих або визначених у податковому повідомленні-рішенні податкових зобов’язань. При цьому решта 95 % такої суми вважається погашеною, а штрафні санкції та пеня не нараховуються. Інакше кажучи, платники (за бажанням) можуть подати до органів ДФС України за основним місцем обліку уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року, в яких визначено суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з ПДВ та/або заяву відповідно до закону. Уточнені та перевірені операції у періодах, коли застосовано податковий компроміс, у подальшому платниками не змінюються, а контролюючим органом не перевіряються.

Інститут застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб є новим і незвичним для вітчизняного законодавства. Тому які наслідки матимуть новели кримінального законодавства для підприємств достеменно невідомо, адже до цього часу в Україні не було прецеденту притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності. Проте ці зміни можуть неабияк вдарити по гаманцях власників бізнесу та додати їм чимало клопоту.

Сноска 1 Неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Сноска 2 Залежно від тяжкості злочину, від 5 000 до 75 000 нмдг (від 85 000 до 1 275 000 грн).

Сноска 3 Визначення грошових зобов’язань протягом 1 095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така декларація була подана пізніше, —за днем її фактичного подання.

Сноска 4 Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу затверджено наказом ДФС України від 17.01.2015 р. № 13.

 По материалам: Справочник экономиста

Наша розсилка

Випадкова цитата

Бухгалтер – это специалист, который знает о деньгах намного больше, чем тот, кто их имеет

PUSH-повідомлення

Підпишись на оперативні сповіщення про оновлення на нашому сайті. Натисни дзвіночок в правому нижньому кутку і натисни ОК. Підтримується браузер Chrome та Firefox

Кримінальна відповідальність юридичних осіб

Час читання: 19 min
0