Нормативна база бухгалтера

Лист ДФС 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15

Друк
Лист ДФС України від 19.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15

ПРО НАДАННЯ РОЗ’ЯСНЕННЯ (ПРОБЛЕМНИХ ПИТАНЬ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ПРОЦЕСІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА)

Державна фіскальна служба України розглянула лист <…> щодо роз’яснення проблемних питань, що виникають у процесі практичного застосування податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Податок на прибуток

З 2015 року податок на прибуток визначаємо за даними бухгалтерського обліку. Тобто так званих негосподарських витрат уже немає. Підприємство придбаває бутильовану питну воду для загального користування (співробітники п’ють цю воду в робочий час). Чи є ці витрати підприємства “господарськими” для цілей обкладення ПДВ?

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу розрахунок об’єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень розділу III “Податок на прибуток підприємств” Кодексу. Положення цього розділу не передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на витрати, понесені на придбання бутильованої питної води для загального користування.

Отже, такі витрати відображаються за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 137.5 ПК податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за звітний період, зменшується на суму нарахованого і сплаченого податку на нерухомість (у частині об’єктів нежитлової нерухомості). У зв’язку із цим виникають запитання: як відобразити в бухгалтерському обліку нарахований податок на нерухомість за нежитлові об’єкти? Як відомо, податок на нерухомість сплачується до 30-го числа місяця, що настає за звітним кварталом. Яка ж сума зменшує податок на прибуток нарахована чи фактично сплачена за звітний період? Наприклад, за 2015 рік авансовий платіж буде сплачений до 30 січня 2016 року. Чи потрапить ця сума до зменшення податку на прибуток, розрахованого за 2015 рік?

Крім того, згідно з пунктом 137.5 статті 137 Кодексу податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, зменшується на суму нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) відповідно до розділу XII Кодексу щодо об’єктів нежитлової нерухомості.

Таким чином, авансовий внесок з податку на майно, сплачений за IV квартал 2015 року до 30 січня 2016 року, зменшує податок на прибуток, нарахований за 2015 рік.

Коригування фінансового результату, визначеного за даними бухгалтерського обліку, на суму податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) розділом III Кодексу не передбачено.

Разом з тим зазначаємо, що відповідно до частини 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон № 996) регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Отже, з питання щодо правильності відображення у бухгалтерському обліку суми нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) відповідно до розділу XII Кодексу стосовно об’єктів нежитлової нерухомості слід звертатися до Міністерства фінансів України.

Підприємство придбаває ПММ для службового легкового автомобіля. Чи треба зараз при списанні ПММ за нормами витрат доводити “господарність” маршруту згідно з дорожнім листом? Як у 2015 році відображати перевищення витрати палива над лінійною нормою згідно з дорожнім листом службового автомобіля?

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення (частина 1 статті 9 Закону № 996).

Відповідно до Закону України від 5 липня 2011 року № 3565-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень” у текстах Законів України “Про автомобільний транспорт”, “Про дорожній рух” та “Про міліцію” вилучено посилання на дорожні листи будь-яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів.

Оскільки чинним законодавством не передбачена типова форма бланка дорожнього листа легкового автомобіля, то підприємство може використовувати зручну для обліку форму первинного документа, затверджену наказом про облікову політику підприємства, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення.

Списання палива і мастильних матеріалів здійснюється, виходячи з даних про пробіг автомобіля та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

Отже, перевищення витрат палива над лінійною нормою здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку на підставі відповідного документа, затвердженого наказом підприємства.

При цьому коригування фінансового результату до оподаткування на суму перевищення витрат палива над лінійною нормою розділом III Кодексу не передбачено.

Підприємство в 2014 році мало відокремлений структурний підрозділ (філія) і сплачувало консолідований податок на прибуток, а також щомісячні авансові внески із цього податку. У січні – лютому 2015 року головне підприємство сплатило авансові внески за місцезнаходженням філії. У березні філія ліквідується. Виникли запитання:

Чи потрібно подавати до податкової інспекції Розрахунок податкових зобов’язань зі сплати консолідованого податку на прибуток за 2015 рік (далі – Розрахунок) за філією у момент її ліквідації? Якщо потрібно, то куди подавати Розрахунок – за місцезнаходженням філії чи головного підприємства?

Як зарахувати авансові внески, сплачені за січень лютий за місцезнаходженням філії: у ліквідаційному Розрахунку чи в декларації з податку на прибуток головного підприємства?

Якщо в інтегрованій картці платника податків філії числитиметься переплата з податку на прибуток або за авансовими внесками, чи можуть таку переплату повернути головному підприємству згідно з його заявою?

Оскільки нова редакція розділу III “Податок на прибуток підприємств” Кодексу не містить положень щодо консолідованої сплати податку на прибуток та не визначає відокремлені підрозділи юридичної особи окремими платниками цього податку, то в Розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2014 рік визначення щомісячних авансових внесків, що підлягатимуть сплаті у березні 2015 року – травні 2016 року, не провадиться. Загальна сума авансових внесків визначається в цілому по платнику податку – юридичній особі в податковій декларації з податку на прибуток, що подається таким платником за 2014 рік.

При цьому платниками податку, які станом на 31.12.2014 р. перебували на консолідованій сплаті податку на прибуток, щомісячні авансові внески сплачують таким чином:

  • у січні – лютому 2015 року, як у минулому році – за місцем реєстрації головного підприємства (юридичної особи) та його відокремлених підрозділів у сумі, що розрахована у консолідованій податковій декларації з податку на прибуток та Розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за звітний (податковий) період – 2013 рік.

Отже, головне підприємство – юридична особа враховує у складі фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за 2015 рік результати діяльності ліквідованої філії та зменшує податкові зобов’язання з податку на прибуток на суму сплачених філією у січні – лютому 2015 року щомісячних авансових внесків.

У разі надміру сплачених щомісячних авансових внесків з податку на прибуток філією юридична особа має право на їх повернення за умови дотримання положень ст. 43 Кодексу.

Отже, переплата з податку на прибуток по філії може бути повернута за заявою головного підприємства.

Податок на додану вартість

Чому разом зі звітністю не приймають уточнюючий розрахунок із ПДВ у вигляді додатка до декларації?

Порядок внесення змін до податкової звітності визначений статтею 50 Кодексу.

Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу у разі виявлення помилки, що міститься у раніше поданій платником податків податковій звітності, такий платник податків зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої звітності в один із способів:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відс. такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відс. такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Зважаючи на те, що на сьогодні здійснюється комплекс заходів щодо можливості подання уточнюючого розрахунку в складі декларації, платнику доцільно подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації як окремий документ.

Як розраховуватиметься сума, на яку 1 липня 2015 року (згідно з п. 34 підрозд. 2 розд. XX ПК) платникам податків автоматично збільшать величину за формулою? Виходячи з яких сум ПДВ: нарахованих у рядку 25 декларації чи фактично сплачених до бюджету (тобто за вирахуванням тих сум зобов’язань, які погашені переплатою)?

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX Кодексу визначено механізм зарахування до автоматичного збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань з ПДВ станом на 1 липня 2015 року.

Так, відповідно до цього пункту 1 липня 2015 року зареєстрованим платникам податку автоматично збільшується розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 2001.3 статті 200 Кодексу, на суму середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / 4 квартали.

Сума збільшення щокварталу підлягає автоматичному перерахунку з урахуванням показника середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / 4 квартали, станом на дату такого перерахунку, шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком.

Суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань з ПДВ станом на 1 липня 2015 року автоматично збільшують суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 2001.3 статті 200 Кодексу. На суму такого збільшення:

  • зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету звітного періоду або збільшується сума від’ємного значення, задекларована в звітному періоді;
  • помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання з ПДВ вважаються погашеними.

Для реалізації зазначеного механізму ДФС створюються відповідні технічні завдання та розробляється програмне забезпечення, яке автоматично здійснюватиме вказані процедури в автоматичному режимі.

Підприємство надає протягом місяця послуги (кур’єрська доставка). Фактична собівартість послуг розраховується за підсумками місяця: на практиці в кращому випадку до 5-го числа наступного місяця. Якою датою виписувати податкову накладну на суму перевищення собівартості послуги над її договірною вартістю?

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу при здійсненні операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг база оподаткування не може бути нижче їх собівартості.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця.

Пунктом 187.1 статті 187 Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг є дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, залежно від події, яка сталася раніше.

З огляду на викладене, якщо першою подією є попередня оплата за послугу, то на дату отримання такої попередньої оплати постачальник – платник ПДВ повинен визначити податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з суми попередньої оплати такої послуги, скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Якщо фактична собівартість наданої послуги перевищить суму передоплати (з якої були визначені податкові зобов’язання на дату отримання передплати та складена податкова накладна), то на дату визначення фактичної собівартості наданої послуги платник податку повинен скласти другу податкову накладну, виходячи з різниці між фактичною собівартістю та договірною вартістю такої послуги. У такій податковій накладній у верхньому лівому куті робиться відповідна помітка “X” та зазначається тип причини: 17 – складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання. Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в ЄРПН.

Якщо першою подією є надання послуги, а після розрахунку собівартості фактична собівартість перевищить договірну вартість, то на дату надання послуги платник податку повинен скласти одну податкову накладну виходячи з договірної вартості послуги, а другу податкову накладну – на різницю між фактичною собівартістю та договірною вартістю з типом причини 17 – складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання.

Товар передано перевізникові, на дату передачі оформлено податкову накладну. Покупець отримав товар у наступному місяці. У якому звітному періоді покупець повинен відобразити податковий кредит?

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів/послуг.

Враховуючи, що дата відвантаження товарів постачальником та дата їх отримання покупцем можуть бути різними залежно від умов договору, з метою визначення дати виникнення права на формування податкового кредиту покупцем таких товарів (відвантажені постачальником, але не отримані покупцем товари в дорозі) слід враховувати момент переходу права власності за договором.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки.

Отже, постачальник передає, а покупець набуває право власності на товари, які постачаються на дату їх відвантаження постачальником (безпосередньо покупцю чи перевізникові), якщо інше не передбачено умовами договору.

Разом з цим пунктом 198.6 статті 198 Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на зазначене реалізувати право на формування податкового кредиту покупець – платник ПДВ може лише після складання податкової накладної постачальником – платником ПДВ, зокрема, в момент відвантаження товарів та реєстрації цієї податкової накладної в ЄРПН, але не раніше отримання права власності на такий товар.

Авансовий звіт відрядженого працівника був поданий 03.04.2015 р., до нього додано залізничні квитки з датою оформлення 30.03.2015 р. та 02.04.2015 р. Як відображати податковий кредит на підставі цих квитків: у березні та квітні (за датами їх оформлення) чи у квітні за датою оформлення авансового звіту?

Відповідно до підпункту “а” пункту 201.11 статті 201 Кодексу транспортний квиток є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Пунктом 198.2 статті 198 Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

  • дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
  • дата отримання платником податку товарів/послуг.

Оскільки авансовий звіт є підтверджуючим документом щодо використання послуг перевезення, оплата яких відбулася під час придбання транспортного квитка, датою формування податкового кредиту є дата подання авансового звіту, за умови що такі послуги придбані для використання в оподатковуваних операціях.

У додатку 2 до декларації за лютий платник ПДВ не вибрав напрям використання залишку від’ємного значення (не заповнив ні поле “а”, ні поле “б”). Чи може він зробити вибір у наступних звітних періодах?

Платник може зазначити відповідну суму в текстовому полі “а” чи полі “б” перед таблицею 1 додатка 2 (Д2) до декларації за той звітний період, в якому він вважає за необхідне перенести таку суму на збільшення реєстраційної суми.

Якщо платником не було заповнено текстове поле “а” чи поле “б” перед таблицею 1 додатка 2 (Д2) до декларації за лютий 2015 року (або інший період), це не вважається помилкою та не виправляється шляхом подання уточнюючого розрахунку, збільшення реєстраційної суми в березні (або іншому періоді) не відбувається.

Текстове поле “а” чи поле “б” перед таблицею 1 додатка 2 (Д2) може бути заповнене в будь-якому наступному звітному періоді, в якому платник вважатиме за необхідне, але лише в межах значення рядка “Усього” графи 14 таблиці 1 додатка 2 (Д2) до декларації за той звітний період, в якому платник визначив для себе необхідність заповнення цього поля.

У тому звітному періоді, в якому відбудеться збільшення реєстраційної суми платника в системі електронного адміністрування ПДВ, розмір зарахованої суми вказується в графі 7 таблиці 1 додатка 2 (Д2) до декларації з ПДВ та включається до складу податкового кредиту.

Податкову накладну оформлено однією особою, а зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних іншою. Чи має право покупець на податковий кредит на підставі такої ПН?

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в ЄРПН.

Згідно з пунктом 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі – Порядок № 1246), продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку.

Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи.

Електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в ЄРПН, та підпис, що скріплює цю податкову накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних.

При поверненні товару покупцем постачальник виписав розрахунок коригування до податкової накладної. Яку дату слід зазначити у графі 7 таблиці 1 додатка 1 до декларації з ПДВ, якщо розрахунок коригування був зареєстрований у Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем 31.03.2015 р., а отриманий постачальником 01.04.2015 р.?

Пунктом 201.10 статті 201 Кодексу визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до ЄРПН, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в ЄРПН та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в ЄРПН та отриманим продавцем.

Таким чином, дата реєстрації розрахунку коригування відповідає даті отримання цього розрахунку продавцем.

У лютому 2015 року підприємством була помилково оформлена зайва податкова накладна (двічі на одне постачання). Помилку виявлено підприємством у березні 2015 року. Як виправити таку помилку?

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН.

Розрахунок  коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Отже, у випадку помилкового складання податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг (складення двох податкових накладних на одну операцію з постачання товарів/послуг) платник податку має право скласти розрахунок коригування до помилкової (другої) податкової накладної. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН у встановленому порядку.

Підприємство платник ПДВ займається роздрібною торгівлею нафтопродуктами. Згідно з пп. 212.1.11 ПК це підприємство є платником акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами. Чи потрібно відображати суму акцизного податку в податковій накладній?

Форма та Порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. № 957, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.10.2014 р. за № 1235/26012, пунктом 15 якого визначено порядок заповнення окремих рядків податкових накладних.

У податковій накладній відображається, зокрема, окремо вартість товару, що постачається (без урахування ПДВ), яка є базою оподаткування ПДВ, та сума ПДВ, що нараховується на вартість такого товару. Відображення у податковій накладній суми акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів Кодексом та вказаним Порядком не передбачено.

Податок на нерухомість

У підприємства у власності є нерухоме майно, розташоване в Донецькій області. Яким чином подати декларацію з податку на нерухомість на 2015 рік і сплачувати податок за місцем реєстрації цієї нерухомості?

Законом України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Звільнення від подання звітності та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, цим Законом не передбачено.

Функціональні обов’язки з обслуговування платників податків, які перебувають на обліку в територіальних органах ДФС, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, у межах компетенції покладені на територіальні органи ДФС відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 07.11.2014 р. № 256 “Про переміщення та закінчення простою”, розміщеному на офіційному веб-порталі ДФС.

За інформацією про рахунки та банківські реквізити для перерахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можна ознайомитись у районних ДПІ та на офіційному веб-порталі ДФС за адресою: http://sfs.gov.ua/byudjet№i-rahu№ki

Основний вид діяльності підприємства згідно з реєстраційними документами оптова торгівля. Але підприємство займається також виробництвом продукції (цей вид діяльності зазначено як неосновний). Чи потрібно сплачувати податок на нерухомість за будівлі, у яких виробляється продукція, а також за склади для зберігання готової продукції? Чи застосовуються до таких будівель норми пп. “є” пп. 266.2.2 ПК?

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Кодексу об’єкти житлової нерухомості – це будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки, а об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу визначено перелік об’єктів нерухомості, що не є об’єктами оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Кодексу).

Пунктом 33 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Кодексу передбачено, що на 2015 рік ставки податку для об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пунктом 266.5.1 пункту 265.5 статті 265 Кодексу, не можуть перевищувати 1 відс. мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м для об’єктів нежитлової нерухомості.

Водночас слід зазначити, що відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Кодексу сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, який сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 р. № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі – ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб’єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об’єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи “Будівлі промислові та склади” (код 125) належить клас “Будівлі промислові” (код 1251), який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Група “Будівлі офісні” (код 122) включає клас “Будівлі офісні” (код 1220) та шість підкласів, у тому числі “Адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств” (код 1220.5).

Отже, з метою з’ясування належності об’єктів нежитлової нерухомості до будівель промисловості необхідно враховувати рішення сільських, селищних, міських рад щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та ДК 018-2000.

Підприємці на загальній системі оподаткування

Чи має право підприємець на загальній системі оподаткування включити до витрат проценти за користуванням кредитом і фіксовану плату за надання кредиту?

Чи може підприємець на загальній системі оподаткування включити до витрат вартість ремонту автомобіля, який використовується в його господарській діяльності? Як відобразити таківитрати в Книзі обліку доходів і витрат?

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Кодексу.

Так, відповідно до пункту 177.2 статті 177 Кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Кодексу визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування:

  • витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;
  • витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
  • обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;
  • суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
  • інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 – 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності (включаючи витрати на ремонт автомобіля), на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, відсотки за користування кредитом та фіксована плата за надання кредиту не включаються до витрат фізичної особи – підприємця.


Голова Р. НАСІРОВ

Наша розсилка

Випадкова цитата

Если вы желаете преуспеть, вы должны искать новые пути, а не ходить по истоптанным дорогам достигнутого успеха

— Джон Девисон Рокфеллер

PUSH-повідомлення

Підпишись на оперативні сповіщення про оновлення на нашому сайті. Натисни дзвіночок в правому нижньому кутку і натисни ОК. Підтримується браузер Chrome та Firefox

Лист ДФС 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15

Час читання: 49 min
0