Фабула судового акту: Верховний Суд зазначив, згідно ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з порушенням строків, визначених ст. 38 КУпАП та на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк притягнення до відповідальності.
Відповідно до положень п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП .
Триваюче правопорушення – це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об’єктивно існує цей обов’язок, виконанням обов’язку відповідним суб’єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17.
З огляду на те, що правопорушення, вчинене платником податків, не носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у ч. 1 ст. 38 КУпАП, відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова КАС/ВС від 11.12.2018 у справі №242/924/17 (адміністративне провадження №К/9901/38815/18).
ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
11 грудня 2018 року
справа №242/924/17
адміністративне провадження №К/9901/38815/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого – Ханової Р.Ф.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 17 березня 2017 року (суддя Капітонов В.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (судді Чебанов О.О., Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі №242/924/17 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У С Т А Н О В И В :
У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач у справі) звернулась до суду з позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту – податковий орган, відповідач у справі), в якому просила скасувати постанову від 14 лютого 2017 року про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 360 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що постанова суперечить нормам чинного законодавства, оскільки її не було повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що порушило її право, передбачене вимогами статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, крім того зазначила, що вона працює на посаді головного бухгалтера Державного підприємства «Селидіввугілля», та згідно її посадової інструкції вона не несе відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, підприємство Державного підприємства «Селидіввугілля» звільнено від виконання обов’язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», також зазначала про сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності згідно статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 17 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено, скасовано постанову від 14 лютого 2017 року, винесену відповідачем про накладення адміністративного стягнення за частиною четвертою статті 165-1 КУпАП на позивача, провадження у справі про адміністративне правопорушення, за цією нормою, закрито.
У липні 2017 року податковим органом подана касаційна скарга на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 17 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України.
10 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху, надано строк до 28 липня 2017 року для усунення недоліків касаційної скарги.
08 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження, витребувано з Селидівського міського суду Донецької області справу №242/924/17.
15 березня 2018 року справу №242/924/17 передано до Верховного Суду.
В касаційній скарзі податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що порушення посадовою особою порядку використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування є триваючим правопорушенням, оскільки таке порушення здійснювалось безперервно та припинилось притягненням винної особи до відповідальності. Посадові особи позивача були повідомлені про складання протоколу про адміністративну відповідальність, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та протокол надіслано рекомендованим листом належним чином.
Позивач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу, не скористався, що не є передбаченою процесуальним законодавством неможливістю для розгляду та вирішення справи.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою виконуючого обов’язки заступника начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14 лютого 2014 року позивача по справі притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 165-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 360 грн. 00 коп.
Згідно постанови Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14 лютого 2014 року позивач по справі порушив пункт восьмий статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, та абзац шостий пункту три розділу Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 20 квітня 2015 року №449, а саме: прострочила сплату податкового зобов’язання з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за жовтень грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, січень грудень 2015 року, термін сплати 28 січня 2016 року, фактично сплачено 12 грудня 2016 року із затримкою 319 днів, за січень 2016 року терміном сплати 01 березня 2016 року, фактично сплачено 12 грудня 2016 року, 15 грудня 2016 року, 29 грудня 2016 року.
Державне підприємство «Селидіввугілля» є самостійним платником єдиного соціального внеску, є страхувальником, який відповідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зобов’язаний сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування» № 2464 від 08 липня 2010 року (далі – Закон № 2464) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами є платниками єдиного внеску.
Згідно з пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Положеннями частини 8 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пункті 4, пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
За змістом частини 11 та частини 12 статті 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом; єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Статтею 234-2 КУпАП передбачено, що органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані зокрема з порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1).
Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники.
Відповідно до частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно із частини 4 статті 165-1 КУпАП несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу – підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявні або відсутні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що «несвоєчасна сплата» не є триваючим адміністративним правопорушенням, а тому суб’єктом владних повноважень при прийнятті постанови не враховано вимоги статті 38 КУпАП, яка в свою чергу визначає строки накладення адміністративного стягнення.
Оскільки згідно частини 1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з порушенням строків, визначених статті 38 КУпАП та на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк притягнення до відповідальності.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про скасування оскарженої постанови відповідача з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до положень пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статті 38 цього Кодексу.
Триваюче правопорушення – це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об’єктивно існує цей обов’язок, виконанням обов’язку відповідним суб’єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
З огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачем, не носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у частині 1 статті 38 КУпАП, відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні рішень у справі, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.
На підставі викладеного, керуючись 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 17 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі №242/924/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А.Гончарова І.Я. Олендер
Протокол
