Курсові різниці, валюта, мито – все і одразу. Приклади обліку імпорту та експорту

Операції, що здійснюються в іноземній валюті, під час первісного визнання відображаються у  звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат). У певних випадках після первісного визнання об’єктів обліку підприємство має визначити курсові різниці. Згідно з п. 4 ПБО 21 курсова різниця — різниця між  оцінками  однакової  кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

При визначенні курсових різниць слід насамперед з’ясувати, чи є відповідна стаття балансу монетарною. До монетарних статей належать статті балансу про кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Наприклад, до монетарних статей належать:

• кошти в іноземній валюті, що перебувають у касі або на банківському рахунку підприємства;
• дебіторська заборгованість за відвантажені нерезиденту товари, за якою очікується надходження виручки в іноземній валюті;
• кредиторська заборгованість, яка виникла внаслідок придбання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати і для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму коштів у іноземній валюті.

Водночас немонетарними вважаються інші, ніж монетарні, статті балансу. Зокрема, до немонетарних статей належить дебіторська заборгованість, яка виникла внаслідок сплати на користь нерезидента авансу (передоплати) в іноземній валюті за товари, які ще не отримані; кредиторська заборгованість, яка виникла внаслідок отримання підприємством від нерезидента авансу (передоплати) в іноземній валюті за товари і для погашення якої, як очікується, підприємство реалізує (постачає) нерезидентові обумовлену у контракті кількість товарів.

Особливості відображення у бухгалтерському обліку сум сплачених або отриманих авансів (передоплати) у іноземній валюті визначено у п. 6 ПБО 21, а саме:

1) якщо суму авансу в іноземній валюті надано іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів і отримання робіт і послуг, то при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) надана сума перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу. У разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів вартість одержаних активів визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів;

2) якщо суму авансу в іноземній валюті одержано від інших осіб у рахунок платежів для поставки готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, то при включенні до складу доходу звітного періоду одержана сума перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату одержання авансу. У разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів дохід від реалізації активів визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.

Балансова вартість зазначених статей балансу надалі визначається (оцінюється) згідно з відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (п. 6 ПБО 21). Так, оприбутковані протягом звітного періоду товари, за які підприємство свого часу сплатило іноземну валюту, надалі відповідно до п. 24 ПБО 9 відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. І якщо на дату балансу ціна таких товарів знизилася або вони зіпсувалися чи застаріли, то згідно з п. 25 цього ПБО такі товари в бухобліку вже слід відображати за чистою вартістю реалізації (для цього проводиться їх уцінка у порядку, визначеному Положенням про уцінку).

Відповідно до п. 7 ПБО 21 на кожну дату балансу:

• монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу (нагадаємо, що згідно з п. 3 ПБО 6 дата балансу— дата, на яку складено баланс підприємства. Звичайно датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду);
• немонетарні статті, відображені за історичною собівартістю і зарахування яких на баланс пов’язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції;
• немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на дату визначення цієї справедливої вартості.

Згідно з п. 8 ПБО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті провадиться – на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу).

Наприклад, у бухгалтерському обліку підприємства враховується дебіторська заборгованість за відвантажені нерезидентові 01.03.2017 р. товари на суму 50 000 дол.  (монетарна стаття). Якщо в рахунок її часткового погашення підприємство отримало 16.03.2017 р. виручку у сумі 10 000 дол., то курсову різницю на дату здійснення господарської операції (на 16.03.2017 р.) слід розраховувати лише в межах обсягу здійсненої господарської операції, тобто щодо тієї частини дебіторської заборгованості, яку погашено у цей день, — 10 000 дол. Для розрахунку використовуються офіційні курси Нацбанку України на дату здійснення господарської операції (на 16.03.2017 р. — 26,8807 грн./дол.) та на дату попередньої оцінки (на 01.03.2017 р. — 27,1637 грн./дол.), при цьому курсова різниця визначається так:

10 000 дол. х (26,8807 грн./дол. —27,1637 грн./дол.) = – 2 830,00 грн.; на дату балансу.

Наприклад, у бухобліку підприємства враховується кредиторська заборгованість за отримані від нерезидента 07.02.2017 р. товари на суму 30 000 дол.  (монетарна стаття). Якщо до кінця кварталу підприємство не перерахувало нерезиденту іноземну валюту в рахунок погашення цієї заборгованості, то на дату балансу (тобто на 31.03.2017р.) йому слід розрахувати курсову різницю. Для розрахунку використовуються офіційні курси Нацбанку України на дату балансу (на 31.03.2017 р. — 26,9760 -грн./дол.) та на дату попередньої оцінки (на 07.02.2017 р. — 27,2627 грн./дол.), при цьому курсова різниця визначається так:

30 000 дол. х (26,9760 грн./дол. — 27,2627 грн./дол.) = – 8 601,00 грн.

При включенні визначених за монетарними статтями в іноземній валюті курсових різниць до доходів або витрат слід врахувати таке:

1. курсова різниця за дебіторською заборгованістю включається до доходів, якщо офіційний курс гривні до відповідної іноземної валюти на дату розрахунку курсової різниці (дату балансу або дату здійснення операції) зменшився порівняно з курсом на дату попередньої оцінки (дату балансу або дату здійснення операції) цієї дебіторської заборгованості (приміром, раніше курс був 26,00 грн./дол., а став 27,00 грн./дол.). Якщо ж офіційний курс гривні до відповідної іноземної валюти на дату розрахунку курсової різниці збільшився порівняно з курсом на дату попередньої оцінки (наприклад, був 27,00 грн./дол., а став 26,00 грн./дол.), то курсова різниця включається до витрат;
2. курсова різниця за кредиторською заборгованістю включається до витрат, якщо офіційний курс гривні до відповідної іноземної валюти на дату розрахунку курсової різниці (дату балансу або дату здійснення операції) зменшився порівняно з курсом на дату попередньої оцінки (дату балансу або дату здійснення операції) цієї кредиторської заборгованості (наприклад, раніше курс був 26,00 грн./дол., а став 27,00 грн./дол.). Якщо ж офіційний курс гривні до відповідної іноземної валюти на дату розрахунку курсової різниці збільшився порівняно з курсом на дату попередньої оцінки (наприклад, був 27,00 грн./дол., а став 26,00 грн./дол.), то курсова різниця включається до доходів;
3. курсова різниця за іноземною валютою, що є на банківському рахунку підприємства або в його касі, включається до доходів, якщо офіційний курс гривні до відповідної іноземної валюти на дату розрахунку курсової різниці (дату балансу або дату здійснення операції) зменшився порівняно з курсом на дату попередньої оцінки (дату балансу або дату здійснення операції) цієї іноземної валюти (приміром, раніше курс був 26,00 грн./дол., а став 27,00 грн./дол.). Якщо ж офіційний курс гривні до відповідної іноземної валюти на дату розрахунку курсової різниці збільшився порівняно з курсом на дату попередньої оцінки (наприклад, був 27,00 грн./дол., а став 26,00 грн./дол.), то курсова різниця включається до витрат.

За немонетарними статтями в іноземній валюті курсові різниці не визначаються.

Курсові різниці від перерахунку коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються відповідно до п. 8 ПБО 21 у складі інших операційних доходів (витрат). Інформація про доходи та витрати (втрати) від таких курсових різниць згідно з Інструкцією № 291 узагальнюється відповідно на субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» та субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці».

Відповідно до п. 8 ПБО 21 курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з п. 9 ПБО 21 (про них йтиметься далі). Інформація про доходи та витрати (втрати) від таких різниць узагальнюється відповідно на субрахунку 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» та субрахунку 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць».

Якщо протягом звітного періоду курсові різниці від перерахунку монетарних статей було включено як до доходів, так і до витрат, то у Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) їх слід відображати без згортання (тобто доходи і витрати показуються у відповідних рядках цієї форми звітності окремо).

Крім того, у п. 8 ПБО 21 установлено, що курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов’язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображаються у складі додаткового капіталу. У листі № 31-08310-06-10/29025 Мінфіном України надано роз’яснення, що суми таких курсових різниць відображаються у складі додаткового капіталу, оскільки вони не можуть визнаватися доходом. Водночас у листі № 31-08410-07-16/33606 зазначено, що інформація про курсові різниці за зобов’язанням засновників з внесків до статутного капіталу обліковується на субрахунку 425 «Інший додатковий капітал».

Згідно з п. 9 ПБО 21 курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов’язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та в іншому сукупному доході. У листі № 31-08410-07-16/33606 роз’яснюється, що інформація про такі курсові різниці узагальнюється на субрахунку 423 «Накопичені курсові різниці».

В Балансі (Фінансовий звіт) сальдо за курсовими різницями:

• Відображені у складі власного капіталу та визнаються в іншому сукупному доході,записуються в строчці 1412 “Накопичені курсові різниці”;
• Ті, що відносяться до зобов’язань засновників при формуванні уставного капіталу, зазначають в строчці 1410 «Додатковий капітал»

У звіті Про рух грошових коштів (за прямим та не прямим методом) вплив зміни курсу валюти на залишок коштів «збалансовують» шляхом відображення у строчці 3410 «Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів».

Крім того в ФОРМА №3-н (прямий метод) збиток(дохід) від нереалізованих курсових різниць по остатках грошових коштів та їх еквівалентів в інвалюті на кінець періоду заносять у строку 3515 «Збиток(прибуток) від нереалізованих курсових різниць»

У звіті про Власний капітал (форма №4) сальдо по курсовим різницям відображають:

•  У строчці 4113 «Накопичені курсові різниці»признаються в іншому сукупному доході, у складі власного капіталу.
• У строчці 4240 «Внески до капіталу» та в строчці 4245 «Погашення заборгованості з капіталу», відносячи до зобов’язань засновників при формуванні уставного капіталу.

Купівля валюти

Також  Інструкцією № 291 регламентується визначення фін результата по операціях з купівлі-продажу валюти. Однак, зважаючи на помилку, котра міститься у документі, правила описані в Інструкції застосовують лише в операціях по продажу валюти. Визначення фін результат по купівлі валюти визначаються:

• позитивна різниця між курсом МВРУ та курсом відображають на субрахунку 942 , тобто:               (К_МВРУ– К_НБУ) х Од > 0,

де К_МВРУ – курс МВРУ, за яким купувалась інвалюта;

К_НБУ – курс НБУ на дату зарахування інвалюти на поточний рахунок в інвалюті;

Од – кількість одиниць придбаної валюти;

•  від’ємну різницю між курсом придбання валюти на МВРУ та курсом НБУ обліковують на рахунку 711 тобто: (К_МВРУ – К_НБУ) х Од < 0.

Згідно п. 5 П (С) БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображають у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дату визнання активів).

З цього випливає, що фінансовий результат від операції з придбання іноземної валюти необхідно обчислювати на дату зарахування валюти на поточний рахунок підприємства (відображення валюти в складі активів).

Витрати, пов’язані з придбанням інвалюти, відображають у складі адміністративних витрат (п. 18 П (С) БО 16) (рах. 92). Зокрема, мова йде про комісійні банку. На даний момент на облік операцій з придбання валюти впливає також те, що банки зобов’язані попередньо зараховувати кошти в гривнях на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2900 “Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку”. З цього рахунку кошти можуть бути перераховані для покупки іноземної валюти не раніше наступного операційного дня з дня зарахування на нього гривень (пп. 11 п. 6 Постанови № 386). Банк перераховує на рахунок 2900 такий обсяг коштів в гривнях, який достатній для здійснення операцій з купівлі зазначеного в заяві обсягу іноземної валюти, перерахованого за курсом гривні до іноземної валюти в день зарахування коштів у гривнях на рахунок 2900, але не нижче, ніж офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений Нацбанком на цей день.

У разі зміни курсу іноземної валюти в день здійснення операції з купівлі банки можуть додатково зараховувати кошти в гривнях на рахунок 2900 в сумі, якої не вистачає для виконання заяви клієнта про купівлю іноземної валюти.

Приклад: 1

Умова:10.01.2017 р банк зарахував на підставі заяви підприємства 500 000 грн для придбання 15 000 $ на балансовий рахунок 2900. На дату придбання валюти (11.01.2017 р) курс МВРУ склав 27,30 грн за 1 $, курс НБУ – 27,186833 грн за 1 $.

Рішення: Облік операцій наведено в таблиці

Таблиця 1

Продаж іноземної валюти

У бухгалтерському обліку згідно з Інструкцією № 291 фінансові результати від продажу іноземної валюти відображаються так:

• позитивну різницю між курсом придбання валюти на МВРУ та курсом НБУ враховують на субрахунку 711 “Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти”, тобто в разі якщо: (КМВРУ – КНБУ) х Од <0;
• негативну різницю між курсом придбання валюти на МВРУ та курсом НБУ відображають на субрахунку 942 “Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти”, тобто в разі якщо: (КМВРУ – КНБУ) х Од> 0.

За загальними правилами розподільчі рахунки в балансі не слід відображати, оскільки клієнт не має можливості використовувати кошти з розподільчого рахунку, а значить не може їх контролювати. Однак в умовах обов’язкового продажу інвалюти дотримати вимоги П (С) БО 21 можливо, якщо показати в балансі операції по надходженню інвалюти на розподільчий рахунок.

Тому Мінфін в Інструкції № 291 передбачив субрахунок 316 “Спеціальні рахунки в іноземній валюті”. На цьому субрахунку ведуть облік коштів в іноземній валюті, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, в тому числі сум коштів в іноземній валюті, які підлягають обов’язковому продажу відповідно до законодавства.

Приклад: 2

Умова: 10.01.2017 р на розподільчий рахунок банку надійшла авансова оплата за договором купівлі-продажу в розмірі 15 000 $. 11.01.2017 р банк продав 9 750 $ на МВРУ за курсом 27,30 грн за 1 $. Курс НБУ на 10.01.2017 р склав 27,186833 грн за 1 $. На дату купівлі валюти

Рішення: Облік операцій наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Курсові різниці у податковому обліку=бухгалтерському обліку

Звернемо також увагу на інші роз’яснення щодо перерахунку у податковому обліку курсових різниць, які наведено в Узагальнюючій консультації № 574:

• якщо здійснюється часткове погашення заборгованості в іноземній валюті, то перерахунок курсових різниць при частковому погашенні заборгованості в іноземній валюті проводиться відповідно до ПБО 21 . З цього приводу зауважимо, що у бухгалтерському обліку згідно з п. 8 ПБО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції, тобто курсові різниці визначають лише за відповідною частиною монетарної статті, за якою здійснюється господарська операція (про що зазначалося вище);
• за іноземними інвестиціями курсові різниці не перераховуються . Наприклад, нерезидент зробив інвестицію в іноземній валюті до статутного капіталу вітчизняного підприємства. Відповідно сума внеску (іноземної інвестиції) до статутного капіталу після перерахування у гривні відображатиметься на субрахунку 401 «Статутний капітал» (у розмірі статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства). Зафіксований в установчих документах підприємства зареєстрований (статутний) капітал, у формуванні якого задіяно іноземну інвестицію, є немонетарною статтею, тому відносно неї курсові різниці не визначаються (не перераховуються). Щодо іноземної валюти, яку було перераховано нерезидентом як внесок до статутного капіталу і яка є на валютному рахунку підприємства-резидента, то ця валюта належить до монетарної статті, тому щодо неї курсові різниці визначаються (перераховуються) у загальному порядку;

Експорт товарів та курсові різниці

Якщо першою подією при здійсненні експорту товарів з розрахунками в іноземній валюті є реалізація товарів (з визнанням відповідних доходів), то дебіторська заборгованість, виражена в іноземній валюті, яка виникає внаслідок такої операції, буде монетарною статтею. Отже, за такою статтею слід розраховувати курсові різниці на дату балансу та на дату здійснення операції (тобто на дату отримання виручки в іноземній валюті).

Нагадаємо також про вимогу щодо обов’язкового продажу 50% надходжень в іноземній валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, а також в російських рублях (постанови № 270 та № 271).Стосовно саме 50%, цю норму було повернуто нещодавно, з 05 квітня поточного року, раніше діяли правила продажу 65% (саме як у прикладах з купівлею валюти)

Уповноважений банк зобов’язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов’язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання» (далі — розподільчий рахунок). Уповноважений банк зобов’язаний здійснити обов’язковий продаж надходжень в іноземній валюті згідно з вимогами чинного законодавства та в установленому Нацбанком України розмірі:

• без доручення клієнта;
• не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Уповноважений банк здійснює зарахування гривневого еквівалента на поточний рахунок отримувача переказу не пізніше наступного робочого дня з дня здійснення обов’язкового продажу.

У разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти платник податку повинен:

• включити до складу доходів або витрат відповідно позитивну або від’ємну різницю між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти (пп. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу). Крім того, в Узагальнюючій консультації № 574  (відповідь на запитання 3) роз’яснено, що балансова вартість іноземної валюти у цьому випадку визначається за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату здійснення такої операції;
• визначити курсову різницю за іноземною валютою, яка продається, з урахуванням курсів Нацбанку України на дату продажу цієї валюти та на дату здійснення попередньої господарської операції з цією валютою або на попередню дату балансу (пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу, п. 8 ПБО 21). При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) — у складі витрат платника податку.

Приклад 1

Підприємство ТОВ «Експорт по-прост-У» відповідно до контракту, укладеного з підприємством-нерезидентом, відвантажило на експорт 13.03.2017 р. товари на загальну суму 20 000 дол.  (при цьому покупцю передано право власності на товари). Курс Нацбанку України на 13.03.2017 р. — 26,810151 грн./дол.

Вантажну митну декларацію оформлено 13.03.2017 р. та цього самого дня товари були фактично вивезено з України. Згідно з пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу до товарів застосовано нульову ставку ПДВ.

Собівартість експортованих товарів — 353 600 грн.

При здійсненні експортної операції 13.03.2017 р. також було отримано та оплачено послуги митного брокера на суму 2670 грн. (в тому числі ПДВ — 445 грн.), сплачено митні платежі у сумі 1 120,00 грн.

Валютний курс на 31.03.2017 р. (дата балансу) — 26,976058 грн./дол. Виручка за експортовані товари у сумі 20 000 дол.  надійшла від підприємства-нерезидента на розподільчий рахунок 03.04.2017 р. Курс Нацбанку України на цю дату — 27,0217450 грн./дол. 04.04.2017 р. з розподільчого рахунку перераховано 50% валютної виручки (тобто 10 000 дол.) для обов’язкового продажу. На цю дату курс Нацбанку України — 27,024639 грн./дол., курс на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ), за яким продано валюту, — 27,11 грн./дол.

Комісійна винагорода за послуги банку з продажу іноземної валюти становить 1% від вартості проданої валюти, визначеної за комерційним курсом. Тобто 2711,00 грн. (271100 грн. х 1%). Виручку у гривнях за продану іноземну валюту за вирахуванням комісійної винагороди, яку утримав банк, зараховано на поточний гривневий рахунок підприємства у сумі 268 389,00 грн. (271100 грн. – 2711 грн.). Інші 50% валютної виручки, або 10 000 дол., зараховано на поточний валютний рахунок підприємства.

Таблиця 1. Бухгалтерський та податковий облік за умовами прикладу 1

Імпорт товарів та курсові різниці

Якщо першою подією при здійсненні імпорту товарів є отримання (оприбуткування) товарів, то кредиторська заборгованість, виражена в іноземній валюті, яка при цьому виникає, буде монетарною статтею. Отже, за такою статтею слід розраховувати курсові різниці на дату балансу та на дату здійснення операції (тобто на дату перерахування на користь нерезидента коштів в іноземній валюті за товари). При цьому відповідно до пп. 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати — за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Приклад 2

Підприємство ТОВ «Імпорт-опт» 10.03.2017 р. сплатило аванс за послуги митного брокера у сумі 1740 грн. (в тому числі ПДВ — 290 грн.). Відповідно до контракту, укладеного з підприємством-нерезидентом, ТОВ «Імпорт-опт» 13.03.2017 р. ввезло в Україну товари на суму 10 000 дол.  Курс Нацбанку України на цю дату становив 26,810151 грн./дол. При ввезенні товарів на митну територію України імпортер сплачує ПДВ за ставкою 20% (пп. «в» п. 185.1 ст. 185, п. 194.1 ст. 194 та ст. 206 Податкового кодексу).

Вантажну митну декларацію оформлено 13.03.2013 р. Цього самого дня право власності на товари перейшло до покупця, який відобразив їх оприбуткування у бухгалтерському обліку.

Відповідно до укладеного контракту ТОВ «Імпорт-опт» має погасити заборгованість перед підприємством-нерезидентом за отримані товари не пізніше одного місяця після їх ввезення на митну територію України.

13.03.2017 р. отримано послуги митного брокера у сумі 1740 грн. (в тому числі ПДВ — 290 грн.). Вартість таких послуг (без урахування суми ПДВ) включається до первісної вартості імпортованих товарів (п. 9 ПБО 9).

При здійсненні імпорту товарів 13.03.2017 р. на митниці сплачено 71 993,74 грн.:

• мито (10%) — 26810,15 грн. (10 000 дол. х 26,810151 грн./дол. х 10%);
• ПДВ, що сплачується при ввезенні товару (20%), — 44683,59 грн. ((10 000 дол.  х 26,810151 дол.  + 26,810151 грн.) х 20%);
• плата за митне оформлення —500 грн.

Курс на 31.03.2017 р., тобто на дату балансу, становив 26,976058 грн./дол. Плату за імпортовані товари у сумі 10 000 дол. перераховано підприємству-нерезиденту 03.04.2017 р. Курс Нацбанку України на цю дату становив 27,021745грн./дол. Для розрахунків з нерезидентом використано 10 000 дол., які були на валютному рахунку підприємства ще на дату попереднього балансу (31.12.2016 р.), коли курс Нацбанку України становив 27,190858 грн./дол.

Таблиця 2. Бухгалтерський та податковий облік за прикладом 2

Застосування валютних курсів при нарахуванні митних платежів

Для цілей здійснення митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується офіційний курс валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діє на 0 годин дня подання митної декларації, або дня здійснення митних формальностей, якщо вони здійснюються без подання митної декларації ( ст. 3  Митного кодексу України).

Також, згідно ст. 39  Податкового кодексу України для цілей визначення податкових зобов’язань зі сплати митних платежів застосовується офіційний курс валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діє на 0 годин дня подання митної декларації, а у разі, якщо митна декларація не подається, – дня визначення податкових зобов’язань.

При цьому, обов’язок із сплати митних платежів виникає:

1) у разі ввезення товарів на митну територію України;
2) при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або на митному складі;

3) у разі вивезення товарів з митної території України:
4)   після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки контролюючий орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові  зобов’язання.

Про  виникнення обов’язку із сплати митних платежів йдеться в ст. 289 Митного кодексу України.