Облік у бюджетних установах

Продаж автомобіля в бюджетній установі

Друк

Кабмін постановою № 65  затвердив Заходи щодо економного та раціонального використання державних коштів (далі — Заходи). Ці Заходи стосуються органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організації, які використовують кошти державного бюджету.
Зокрема, у п. 5 цих Заходів передбачено недопущення використання для обслуговування органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, більше 1 легкового автомобіля (якщо інше не передбачено законом або актом Кабміну). Це означає, що бюджетні установи, які утримуються за рахунок державного бюджету, не можуть використовувати більше 1 легкового автомобіля. Виняток стосується випадків, коли використання більшої кількості автомобілів передбачено законом чи спеціальними документами Кабміну.
З огляду на цю вимогу органам влади, іншим державним органам, бюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів держбюджету,
необхідно переглянути кількість автомобілів, які знаходяться у них на балансі. Наприклад, Мінфін з цього питання повідомив таке: перелік легкових автомобілів Мінфіну, які продаватимуться на аукціоні, буде розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства (www.minfin.gov.ua). Вважаємо, що це тільки початок таких заходів. Найближчим часом таких переліків слід чекати й від інших органів державної влади.
Як діяти звичайним бюджетним установам, на балансі яких нині перебуває декілька легкових автомобілів? Доки спеціального роз’яснення з цього питання Мінфін не надав. Тому слід керуватися безпосередньо постановою № 65. А це значить, що бюджетні установи повинні залишити на балансі лише 1 легковий автомобіль, а решту — реалізувати шляхом продажу на аукціоні.
Також у п. 2 постанови № 65 визначено, що легкові автомобілі, які перебувають на балансі органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, і вивільняються у зв’язку із здійсненням заходів, передбачених цією постановою, підлягають реалізації. Нині механізм та
процедуру відчуження основних засобів бюджетних установ, що знаходяться у державній власності, визначено Порядком № 803.
До речі, головне — кошти від реалізації таких легкових автомобілів підлягають зарахуванню до загального фонду державного бюджету. Така вимога передбачена у п. 3 постанови № 65. Фактично це означає, що кошти від реалізації таких транспортних засобів бюджетні установи не мають права залишити у своєму розпорядженні.
Звісно, що бюджетні установи не так часто реалізують транспортні засоби. Тому вже зараз у багатьох виникли запитання: з чого взагалі треба
починати, хто буде займатися цим питанням в установі, які дозволи необхідно отримати та які документи оформити?
Про те, що вам треба знати для правильної підготовки майна для реалізації, здійснення підготовчої роботи, оформлення необхідних дозволів та первинних документів, ми поговоримо далі.

Підготовча робота в установі

Хто уповноважений проводити огляд легкових автомобілів та встановлювати доцільність їх реалізації? Чи необхідно для цього створювати спеціальну комісію в установі? Хто має входити до складу цієї комісії?
За загальним правилом для визначення причин списання з балансу необоротних активів, а також для документального оформлення таких операцій за наказом керівника установи створюють комісію зі списання майна. Чи обов’язково у випадку продажу майна створювати таку комісію? Давайте з’ясуємо це разом.
З одного боку, Порядок № 803 не зобов’язує установу, на балансі якої обліковується майно, що підлягає відчуженню, створювати комісію, яка буде займатися підготовкою майна (транспортного засобу) для продажу. Але з іншого боку, якщо таку комісію не створити, то не зрозуміло, хто саме з працівників установи буде займатися визначенням транспортних засобів, що підлягають відчуженню, оглядом таких транспортних засобів, а також оформленням необхідної документації.
Тому вважаємо за доцільне створити в установі комісію з питань відчуження майна. До речі, це може бути як спеціальна комісія, створена наказом керівника, або як варіант ці повноваження можна надати постійно діючій інвентаризаційній комісії.
До складу такої комісії слід включити:
— заступника керівника (голова комісії);
— головного бухгалтера або його заступника (в установах та організаціях, де штатним розписом посаду головного бухгалтера не передбачено, — особу, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);
— працівників інженерних, технічних, будівельних, обліково-економічних та інших служб (відділів, управлінь) установи;
— інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).
Зазначимо, що до повноважень такої комісії належить:
1) провести в установленому законодавством порядку інвентаризацію майна (транспортних засобів), яке підлягає відчуженню, та за її результатами скласти відповідний акт. Для цього доцільно фактичну наявність транспортних засобів звірити з даними бухгалтерського обліку за субрахунком 105 «Транспортні засоби»;
2) провести огляд транспортних засобів, що підлягають відчуженню, установити кількість проведених ремонтів. Для цього використовують необхідну технічну документацію, а також регістри аналітичного обліку (інвентарні картки обліку транспортних засобів типової форми № ОЗ-6 (бюджет));
3) підготувати необхідну документацію для отримання дозволу на відчуження майна (транспортних засобів);

4) забезпечити проведення незалежної оцінки транспортних засобів;
5) підготувати майно до продажу на аукціоні;
6) забезпечити передачу транспортних засобів новому власнику та оформлення необхідної документації для такої передачі.

Які документи повинна оформити комісія для відчуження транспортного засобу? Чи існують якісь спеціальні вимоги до оформлення таких документів?

Після того як комісією проведено підготовчу роботу, можна приступити до наступного етапу — підбиття підсумків (результатів) огляду легкових автомобілів, що підлягають реалізації.
Для цього комісія складає протокол засідання, до якого додаються такі документи:
1) акт інвентаризації основних фондів (засобів), які пропонуються до відчуження. Форма такого документа наведена у додатку 2 до Порядку № 803;
2) акти технічного стану транспортних засобів.
Протокол засідання підписують усі члени комісії.

Отримання дозволу на відчуження автомобіля

В установі проведено підготовку до продажу транспортних засобів. Куди повинна звернутися установа для отримання згоди на відчуження транспортних засобів? Які документи для цього необхідно підготувати? Чи встановлено чинним законодавством якісь вимоги до переліку таких документів?

За загальним правилом, установленим п. 6 Порядку № 803, відчуження майна здійснює бюджетна установа — суб’єкт господарювання, на балансі якої воно перебуває, на підставі прийнятого суб’єктом управління рішення (згоди) на його відчуження.
Нагадаємо: згідно зі ст. 4 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 р. № 185-V суб’єктами управління об’єктами державної власності є:
— Кабінет Міністрів України;
— центральний орган виконавчої влади, що забезпечу є реалізацію державної політики у сфері управління об’єктами державної власності;
— центральний орган виконавчої влади, що забезпечу є формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку;
— міністерства та інші органи виконавчої влади (уповноважені органи управління);

— Фонд державного майна України;
— органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
— органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами;
— державні господарські об’єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (господарські структури);
— Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Щодо майна, яке перебуває на балансі суб’єкта управління, то його відчуження здійснюється безпосередньо на підставі рішення такого суб’єкта.
Зауважимо: якщо суб’єктом управління об’єктами державної власності (головним розпорядником бюджетних коштів) затверджено порядок відчуження майна, що належить до відповідної сфери управління, то бюджетні установи повинні керуватися саме цим галузевим документом. Так, наприклад, відчуження майна, яке знаходиться на балансі Міністерства МНС, головних управлінь (управлінь) МНС, підрозділів, безпосереднього підпорядкованих апарату МНС України, навчальних закладів та науково-дослідних установ, підприємств, організацій і установ сфери управління МНС, здійснюється з урахуванням Порядку відчуження майна у системі МНС, затвердженого наказом МНС від 01.04.2011 р. № 331; майна установ та організацій, що належать до сфери управління Мінрегіонрозвитку, — Порядку надання Міністерством згоди на списання, відчуження об’єктів державної власності, затвердженого наказом Мінрегіонрозвитку від 16.02.2012 р. № 62.
Які ж документи необхідно підготувати установі для отримання згоди на відчуження майна? Перелік таких документів наведено у п. 7 Порядку № 803.
Зокрема, для отримання згоди на відчуження транспортного засобу бюджетні організації подають такі документи:
1) звернення про відчуження транспортного засобу, підписане керівником бюджетної установи;
2) техніко-економічне обґрунтування доцільності відчуження транспортного засобу та напрями використання коштів, які передбачається отримати в результаті списання;
3) відомості про об’єкти основних фондів (засобів), які пропонуються до відчуження. Такий документ складають за даними бухгалтерського обліку на дату оцінки. Його форма наведена у додатку 1 до Порядку № 803;

4) акт інвентаризації основних фондів (засобів), які пропонуються до відчуження. Форма такого документа наведена у додатку 2 до Порядку № 803;
5) акт технічного стану транспортного засобу. Такий документ складають на дату оцінки. Його затверджує керівник установи.
В акті технічного стану майна (транспортного засобу) вказують рік випуску транспортного засобу, дату введення в експлуатацію, державний номер, дані технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), номер двигуна, пробіг. Також зазначають кількість проведених ремонтів, стан основних частин, деталей та вузлів, конструктивних елементів. Така детальна інформація про стан майна міститься в інвентарн
ій картці обліку основних засобів у бюджетних установах типової форми № ОЗ-6 (бюджет);
6) висновок про вартість майна та звіт про оцінку майна;
7) відомості про наявність обтяжень або обмежень щодо розпорядження майном, яке пропонується до відчуження (разом з відповідними підтверджувальними документами).
Процедуру отримання витягів про наявність чи відсутність запису в Реєстрі обтяжень рухомого майна та розмір плати за видачу витягів із цього Реєстру визначено Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою КМУ від 05.07.2004 р. № 830, а форма заяви про надання інформації з Реєстру обтяжень рухомого майна — Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Мін’юсту від 29.07.2004 р. № 73/5;
8) копію технічного паспорта або свідоцтва про держреєстрацію транспортного засобу;
9) протокол (витяг з протоколу) засідання комісії з питань відчуження (підписаний усіма членами комісії, затверджений керівником установи та завірений печаткою).
У разі потреби суб’єкт управління може вимагати від бюджетної установи подати додаткові документи, необхідні для прийняття рішення про відчуження транспортного засобу. Вичерпний перелік таких додаткових документів повідомляють установі у 10-денний строк від дати надходження зазначених вище документів.
Рішення про доцільність відчуження майна суб’єкт управління повинен прийняти протягом 10 робочих днів із дати надходження зазначених
вище документів. Рішення про надання згоди на відчуження майна оформляють у формі розпорядчого документа, а про відмову в наданні такої згоди — у формі листа.

Проведення незалежної оцінки майна

Чули від колег, що для уточнення вартості легкового автомобіля установа повинна здійснити експертну оцінку такого майна. Хто уповноважений проводити незалежну оцінку рухомого майна? Яким документом підтвердити проведення такої оцінки? Чи існують законодавчі вимоги до такого документа?

Ваші колеги праві: для визначення вартості легкових автомобілів установа повинна мати інформацію про оціночну вартість такого майна. Далі визначимо, хто безпосередньо має право займатися такою діяльністю.
Правові засади здійснення оцінки майна визначені Законом № 2658. У розумінні цього Закону оцінкою майна є процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання. Перелік
суб’єктів оціночної діяльності наведено у ст. 5 Закону № 2658.
Зокрема, суб’єктами оціночної діяльності є:
суб’єкти господарювання — зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційноправової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Як бачимо, бюджетна установа не має права самостійно провести оцінку легкових автомобілів, що підлягають реалізації. Отже, цієї справою можуть займатися тільки спеціальні фахівці — суб’єкти оціночної діяльності.
Візьміть до уваги: з переліком суб’єктів оціночної діяльності у кожному регіоні України можна ознайомитися на сайті фонду Держмайна (www.spfu.gov.ua) у розділі «Оцінка майна».
Далі з’ясуємо, які є підстави для оцінки. Так, підставою для оцінки майна є договір, який укладають суб’єкт оціночної діяльності та замовник оцінки (тобто бюджетна установа). Істотні умови договору на проведення оцінки майна визначені у ст. 11 Закону № 2658.
Звісно, що проведення незалежної оцінки майна є платним. Згідно зі ст. 11 Закону № 2658 розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначають за домовленістю сторін, а у випадках відбору суб’єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах — за результатами конкурсу.
Тепер щодо підтвердження оцінки. Документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджу є виконані дії, є звіт про оцінку майна (далі — звіт). Цей документ підписує оцінювач, який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплює печаткою та підписом керівника суб’єкта оціночної діяльності.
Звіт може складатися у повній чи стислій формі. Вимоги до змісту звіту, порядку його оформлення та рецензування встановлені положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Звіт повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Так, звіт, що складається у повній формі, повинен містити таку інформацію:
— опис об’єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати;
— дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби — строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства;
— мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки, якщо інше не передбачено законодавством;
— перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка;
— перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки;
— виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка;
— опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки;
— висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об’єкта оцінки;
— виклад методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна;
— письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об’єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду — відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, крім випадків нездійснення огляду, відповідно до Порядку проведення оцінки дляцілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2013 р. № 231), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення. Також оцінювач може викласти інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об’єктивності оцінки майна і висновку про його вартість;
— висновок про вартість майна;
— додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби — інші інформаційні джерела, які роз’яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.
В окремих випадках звіт дозволено складати у стислій формі. Зокрема, до таких ситуацій віднесено: доопрацювання (актуалізація) оцінки об’єкта оцінки на нову дату оцінки, а також інші випадки, визначені відповідними національними стандартами з оцінки майна.
Варто звернути увагу на те, що безпосередньо оціночну вартість майна зазначають у висновку про вартість об’єкта оцінки, який є складовою
частиною звіту про оцінку.

Важливо! У звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об’єкта оцінки оцінювач зазначає ринкову вартість майна без урахування ПДВ.

Зважаючи на це, при формуванні договірної (продажної) вартості легкового автомобіля не забудьте додати до встановленої вартості майна суму ПВД. Звичайно, це стосується лише установ-платників ПДВ.
Ще один важливий момент. Після проведення незалежної оцінки установа не повинна здійснювати будь-які дії щодо об’єкта відчуження, які можуть призвести до зміни його вартості.
Також зверніть увагу на те, що ст. 13 Закону № 2658 містить вимогу про рецензування звіту про оцінку майна. Зокрема, є обов’язковим рецензування звіту про оцінку майна, якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується чи приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Тому, готуючи пакет документів на авто, радимо установі узгодити це питання з вищою за рівнем установою, оскільки рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на платній основі.
Відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333, видатки на оплату певних послуг з розроблення експертних висновків, зокрема на проведення незалежної оцінки, здійснюють за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».
Додамо, що видатки на проведення незалежної оцінки майна установа може здійснювати тільки у разі, якщо такі видатки передбачені кошторисом. Якщо ж кошти на проведення оцінки майна кошторисом не передбачені, то установі необхідно звернутися до вищої за рівнем організації з проханням щодо виділення додаткових асигнувань на вищезазначені цілі. Після отримання позитивної відповіді слід унести відповідні зміни до кошторису установи, а після виділення асигнувань — провести оцінку майна.
При цьому видатки на проведення незалежної експертної оцінки майна можуть бути відшкодовані покупцем транспортного засобу. Звичайно, такі умови необхідно передбачити у договорі купівлі-продажу майна (транспортного засобу).
Хоча трапляється, що продавець майна діє поіншому. Для цього всі витрати, понесені перед продажем майна, він включає до загальної вартості транспортного засобу.
Як бачите, є декілька варіантів компенсації видатків, понесених установою при продажу майна.Який з цих варіантів оберете ви — вирішуйте самі.

Зняття транспортного засобу з обліку в ДАІ

Чи необхідно при продажу транспортного засобу знімати його з обліку в ДАІ? Як відбувається ця процедура? Якими мають бути в цьому випадку дії установи?

Дійсно, при списанні автомобіля з балансу бюджетної організації такий транспортний засіб має бути знято з обліку в Центрі надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів (далі — Центр). Раніше цією процедурою займалися працівники підрозділу ДАІ.
Цю процедуру врегульовано Порядком № 1388, а також Інструкцією № 379.
Оскільки в результаті продажу транспортного
засобу відбувається зміна власників, то Порядком № 1388 передбачена спрощена процедура відносно таких операцій. У цьому разі проводять лише перереєстрацію транспортних засобів, а не зняття їх з обліку.
Для перереєстрації транспортного засобу необхідно:
1) подати заяву про перереєстрацію транспортного засобу;
2) оплатити послуги, пов’язані з перереєстрацією транспортного засобу.
Вартість таких платних послуг визначено Переліком платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміром плати за їх надання, затвердженими постановою КМУ від 04.06.2007 р. № 795 (у редакції постанови КМУ від 26.10.2011 р. № 1098).
Після цього у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, роблять запис: «Транспортний засіб знято з обліку для реалізації згідно із законодавством».
Також візьміть до відома: зняття з обліку транспортних засобів, що належать юридичним особам державної форми власності, здійснюється
суб’єктами господарювання, на балансі яких перебувають такі транспортні засоби, лише після надання на це згоди або дозволу відповідних суб’єктів управління майном, що є представниками власників та виконують їх функції в межах, визначених законодавством, або на підставі виконавчого напису нотаріуса чи рішення суду або ліквідаційної комісії. Така вимога передбачена п. 43 Порядку № 1388. Це означає, що тільки після того, як установа отримала дозвіл (згоду) на продаж транспортного засобу, такий автомобіль може бути знято з обліку в Центрі.
Ще один цікавий момент. Починаючи з 13.04.2013 р. Інструкція № 379 не вимагає від власників перереєстровувати транспортні засоби перед
їх продажем. Так, дозволено продавати транспортні засоби як ті, що знаходяться на обліку, так і ті, які зняті з обліку. Після продажу транспортний засіб може перереєструвати (поставити на облік) новий власник на підставі наявних у нього документів (техпаспорта, довідки-рахунка, договору, документів про сплату).

Особливості продажу майна на аукціоні

Який порядок продажу державного майна на аукціоні? Хто проводить такі аукціони? Які документи для цього необхідно надати установі? Чи є спеціальні вимоги до учасників аукціону?


Після того як установою проведено підготовчу роботу, настав час безпосередньо перейти до продажу легкових автомобілів.
Як ми вже зазначали, відчуження майна державної форми власності здійснюють тільки на конкурентній основі — через аукціон. Процедура продажу майна на аукціоні визначена Порядком № 803. Звісно, що бюджетні установи не часто стикаються з необхідністю продажу майна, що перебуває у них на балансі, через аукціон. Тому розуміємо, що ця процедура викликає у вас певні запитання. Насамперед бюджетників цікавить: хто взагалі може проводити аукціони з відчуження об’єктів державної власності? Де можна дізнатися адресу таких організаторів?
Отже, умови і порядок визначення організаторів аукціонів, які займаються відчуженням об’єктів державної власності, описані у спеціальному документі — Положенні про умови і порядок проведення конкурсів з визначення організаторів аукціонів по відчуженню об’єктів державної власності, затвердженому наказом Фонду держмайна від 02.08.2010 р. № 1127. Після проведення конкурсного відбору Фонд держмайна визначає переможців, яких включає до Реєстру організаторів аукціонів по відчуженню майна. З переліком організаторів таких аукціонів можна ознайомитися на сайті Фонду держмайна (www.spfu.gov.ua) у розділі «Відчуження та списання».
Процедуру продажу майна на аукціоні можна розбити на такі етапи:
1) підготовка до продажу майна на аукціоні;
2) проведення аукціону;
3) визначення переможця та розрахунки за придбане майно.
Далі розглянемо кожен з цих етапів детальніше.
Перший етап. Цей етап потребує максимальної підготовки та займе найбільше часу.
На етапі підготовки до продажу майна на аукціоні бюджетна установа повинна надати його організаторов і таку інформацію:
— документи, які підтверджують надання згоди на відчуження майна (транспортного засобу);
— інформацію про майно та умови його продажу;
— пропозиції щодо строку проведення аукціону.
При підготовці інформації про майно (транспортні засоби), що підлягає продажу, необхідно зазначити такі відомості:
— найменування та місцезнаходження майна;
— основну характеристику майна (зокрема, технічні характеристики, рік випуску чи введення в експлуатацію)

— початкову вартість майна для продажу (без урахування ПДВ);
— суму реєстраційного внеску (його розмір не може перевищувати 17 грн.);
— суму гарантійного внеску, який сплачують учасники аукціону. Його розмір визначають на рівні 10 % початкової вартості майна (без урахування ПДВ);
— номер рахунка організатора аукціону та реквізити банку, в якому відкрито рахунок для сплати реєстраційного та гарантійного внесків;
— кінцевий строк прийняття заяви про участь в аукціоні;
— час та місце ознайомлення з майном;
— час та місце проведення аукціону;
— адресу, номер телефону, час роботи служби, що займається організацією аукціону.
Окрім цих даних, інформація про майно може містити інші умови щодо його продажу (зокрема, відшкодування витрат, пов’язаних з продажем майна, порядок розрахунків за придбане майно).
Порядком № 803 визначено, що інформацію про майно, яке підлягає продажу на аукціоні, публікують не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати проведення аукціону у друкованих засобах масової інформації. Крім того, Порядок № 803 дозволяє установі-продавцю майна після отримання згоди на продаж майна розсилати потенційним покупцям інформаційне повідомлення про продаж майна із запрошенням до участі в аукціоні.
Також на цьому етапі установа укладає з організатором аукціону договір. У цьому договорі сторони визначають такі умови:
— строк проведення аукціону. Строк призначення аукціону не повинен перевищувати 11 місяців з дати погодження висновку про вартість майна;
— початкову вартість майна для продажу. Це вартість майна, яка визначена шляхом проведення незалежної оцінки, з якої розпочинається продаж майна;
— розмір і порядок виплати винагороди організатору аукціону;
— взаємні зобов’язання, умови розірвання договору та відповідальність сторін;
— інші умови.
Тепер декілька слів про те, кого з покупців може буде допущено до участі в аукціоні. Порядком № 803 визначені такі умови до учасників аукціону (потенційних покупців майна):
— для реєстрації покупців як учасників аукціону фізичні або юридичні особи повинні подати відповідну заяву та документи, перелік яких визначено у п. 26 Порядку № 803;
— аукціон проводять за наявності не менш як 2 учасників.
Другий етап. Проведення аукціону.
Нижче в таблиці наведемо основні моменти, що стосуються проведення аукціону з продажу майна.

Хто проводить аукціонАукціон проводить організатор аукціону. Безпосередньо аукціон веде ліцитатор (тобто фахівець, який володіє технікою проведення торгів).
Таку особу визначає організатор аукціону
Хто може брати участь в аукціоніБрати участь в аукціоні можуть юридичні та фізичні особи. При цьому не дозволено брати участь тим особам, які своєчасно не подали документи, необхідні для реєстрації їх як учасників, або якщо такі юридичні особи перебувають у стані ліквідації.
Для участі в аукціоні учасники одержують відповідні картки із зазначенням номера учасника, найменування об’єкта (об’єктів) продажу.
Також на аукціоні можуть бути присутні представники відповідного суб’єкта управління майном (безоплатно) та інші особи (за плату, яка дорівнює сумі реєстраційного внеску)
Як відбувається процедура проведення торгівДо початку торгів ліцитатор повідомляє про майно та умови його продажу. При цьому початком торгів вважається момент оголошення початкової вартості майна. Кожна наступна вартість, запропонована покупцями на аукціоні, повинна перевищувати попередню не менш як на 10 % початкової вартості майна (крок аукціону). Якщо запропонована учасником аукціону ціна перевищує запропоновану ліцитатором, ліцитатор називає номер учасник
і запропоновану ним ціну.
Якщо протягом 3 хвилин після оголошення ціни не пропонують наступну ціну, ліцитатор одночасно з ударом молотка оголошує переможцем аукціону учасника, який запропонував найвищу ціну
Яку документацію веде організатор аукціонуПід час аукціону організатор веде протокол. У ньому зазначають таку інформацію: початкову вартість продажу об’єкта, пропозиції учасників аукціону, відомості про учасників аукціону, результат торгів (ціну продажу, відомості про фізичну або юридичну особу, яка одержала право на придбання об’єкта). Протокол підписують ліцитатор та
переможець аукціону (його представник).
Організатор аукціону надсилає протягом 3 робочих днів після проведення аукціону протокол установі-продавцю, на балансі якої перебуває майно. Продавець протягом 10 робочих днів з дати надходження протоколу повинен його затвердити. При цьому копії затвердженого протоколу чи рішення про відмову в його затвердженні надають переможцю та організатору аукціону

Після того як визнано переможця аукціону, можна перейти до наступного етапу.

Третій етап.
Затверджений протокол є підставою для укладення договору купівлі-продажу між переможцем аукціону та установою — продавцем транспортного засобу. Строк для укладання договору — протягом 30 календарних днів з дати затвердження протоколу.
У договорі необхідно передбачити таку інформацію:
1) відомості про суб’єкта господарювання (тобто про установу-продавця) та покупця;
2) найменування об’єкта (транспортний засіб) і його технічну характеристику;
3) ціну продажу транспортного засобу на аукціоні;
4) взаємні зобов’язання сторін договору;
5) момент передачі об’єкта продажу покупцю (після сплати коштів у повному обсязі за придбане майно);
6) номери поточних рахунків (для бюджетної установи — номер спеціального реєстраційного рахунка в органі казначейства);
7) найменування і адреси банківських установ;
8) порядок розрахунків за придбане майно;
9) інші умови, передбачені законодавством.
До договору купівлі-продажу також додають затверджений протокол аукціону.

Після того як сторони уклали договір, покупець може внести кошти до банківської установи (на спеціальний реєстраційний рахунок в органі казначейства) в рахунок оплати за придбане майно.
При цьому покупець зобов’язаний оплатити придбане майно протягом 30 календарних днів з дати підписання договору купівлі-продажу. Порядок № 803 дозволяє установі-продавцю продовжити строк оплати ще на 30 календарних днів, за умови сплати не менш як 50 % ціни продажу об’єкта.
Що стосується дій бюджетної установи — продавця, то вона здійснює передачу транспортного засобу покупцю тільки після того, як отримає оплату за продане майно у повному обсязі. Факт передачі майна підтверджують Актом прийманняпередачі, який складають за формою, затвердженою наказом № 125/70.
Звісно, добре, якщо легковий автомобіль одразу буде продано на аукціоні. Але може статися так, що аукціон не відбувся. Наприклад, тільки один учасник виявив бажання взяти у ньому участь або з інших причин, передбачених п. 34 Порядку № 803. Як діяти далі установі?
У такій ситуації Порядок № 803 дозволяє установі-продавцю, на балансі якої перебуває об’єкт продажу, прийняти рішення про повторний його
продаж. Повторний аукціон може бути проведено за наявності не менш як одного учасника. У разі наявності лише одного учасника майно може бути продано за початковою вартістю.
Крім того, Порядок № 803 дозволяє у разі повторного проведення аукціону змінювати умови продажу майна, включаючи початкову вартість.
У цьому разі початкову вартість майна може бути зменшено не більш як на 30 %. Але таке зменшеннявартості майна установа повинна додатково погодити із суб’єктом управління.

Як обліковувати кошти, отримані від продажу

На рахунок установи надійшли кошти від реалізації легкового автомобіля. Чи має право установа такі кошти залишити собі (можливо, частково) та на які потреби їх можна витратити? Як відображати в обліку такі суми?

Загальний порядок використання коштів, отриманих бюджетними установами від реалізації майна, визначено п. 4 ст. 13 БКУ. Кошти, отримані від реалізації майна (крім нерухомого), відносять до четвертої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ і зараховують до доходу спеціального фонду кошторису в повному обсязі.
При цьому використовувати такі надходження дозволено на такі потреби:
— ремонт, модернізацію або придбання нових необоротних активів і матеріальних цінностей;
— покриття витрат, пов’язаних з організацією збору та транспортуванням відходів і брухту на приймальні пункти;
— господарські потреби бюджетних установ, уключаючи оплату комунальних послуг та енергоносіїв.
Тепер щодо порядку зарахування коштів, отриманих від реалізації легкових автомобілів. Як зазначено у п. 2 постанови № 65, кошти від реалізації автомобілів, що перебувають на балансі органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, зараховуються до загального фонду державного бюджету.
Отже, кошти від продажу легкових автомобілів належать до доходів загального фонду держбюджету. І хоча такий порядок зарахування коштів від реалізації авто поки не визначено ні БКУ, ні Законом про Держбюджет-2014, сподіваємось, що такі протиріччя будуть усунені найближчим часом.
Це означає, що кошти від реалізації автомобілів, одержані установами, не належать до власних надходжень таких установ, а підлягають перерахуванню до доходу загального фонду держбюджету. При цьому такі кошти у повному обсязі необхідно перерахувати до бюджету, тобто в розмірі отриманих коштів. Таким чином, бюджетні установи не мають права залишити на свої потреби жодну частину з отриманих коштів.
Також зверніть увагу: такий порядок зарахування коштів діє незалежно від того, за рахунок яких джерел було придбано автомобіль, що реалізується.
Куди перераховувати кошти, отримані від реалізації автомобіля? Свого часу Держказначейська служба у листі від 12.04.2012 р. № 17-10/928-
5185 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 20) роз’яснювала, що кошти від продажу легкових автомобілів бюджетні установи повинні перерахувати до доходу того бюджету, за рахунок якого здійснюється утримання установи, за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження».
До речі, це не єдина ситуація, коли бюджетним установам доводиться перераховувати до доходу бюджету в повному обсязі «зароблені» кошти. Наприклад, кошти, отримані бюджетними установами від надання платних послуг, не передбачених чинним законодавством, підлягають перерахуванню до доходу того бюджету, за рахунок якого утримується така установа. На цей момент Держказначейська служба звертала увагу в листі від 14.10.2011 р. № 16-04/918-2970 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 42). Причому такі кошти, так само, які кошти від реалізації нерухомого майна, продажу легкових автомобілів, бюджетні установи повинні перерахувати до доходу того бюджету, за рахунок якого здійснюється утримання установи, за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження».
Тепер розглянемо порядок відображення таких коштів у бухгалтерському обліку.
Оскільки кошти, одержані від продажу автомобілів, підлягають зарахуванню до доходу загального фонду держбюджету, рекомендуємо звернути увагу на такі моменти:
— кошти від реалізації автомобілів, що підлягають перерахуванню до доходу загального фонду держбюджету, слід відображати на субрахунку 323 (або на іншому рахунку, якщо установа вважатиме за доцільне для цього відкрити спеціальний рахунок в органі казначейської служби) і з цього ж субрахунку такі кошти слід перерахувати до доходу держбюджету;
— кошти, одержані від реалізації автомобілів, не відображаються на рахунках, призначених для обліку доходів спеціального фонду (субрахунок 711), незважаючи на те, що ці кошти було фактично зараховано на рахунок установи. Це пов’язане з тим, що на субрахунку 711 обліковуються надходження, одержані установою відповідно до кошторису як плата за послуги, тобто як один з видів власних надходжень,
що зараховуються до складу спеціального фонду. А оскільки, як ми зазначали, такі кошти установи не зараховують до складу власних надходжень, то відповідно відображати в бухобліку доходи за спеціальним фондом у цьому випадку немає підстав;
— кошти, що надійшли від реалізації зазначених об’єктів необоротних активів та підлягають перерахуванню установами до доходу держбюджету, слід обліковувати на субрахунку 642 «Інші розрахунки з бюджетом».
Розглянемо приклад.

Приклад. На виконання вимог постанови № 65 бюджетною установою прийнято рішення про реалізацію легкового автомобіля, який знаходиться на балансі.
Первісна вартість транспортного засобу — 28000 грн., знос — 8400 грн. Оплачені послуги з проведення експертної оцінки, біржового брокера та переоформлення в ДАІ — 1500 грн.
На підставі договору купівлі-продажу кошти від продажу такого автомобіля надійшли на рахунок установи в сумі 18000 грн.

У бухгалтерському обліку ці операції відображаються так:

№ з/п Зміст господарської операціїКореспонденція субрахунківСумма, грн
дебеткредит
1Відображено витрати на оплату послуг
експерта, біржового брокера
та переоформлення у ДАІ
801 (811)6751500
2Оплачено послуги експерта, біржового
брокера та переоформлення у ДАІ
675321 (323)1500
3Надійшла оплата від покупця легкового
автомобіля
32336418000
4Відображено заборгованість перед
бюджетом
36464218000
5Перераховано до доходу держбюджету
кошти, отримані від реалізації легкового
автомобіля
64232318000
6Списано з балансу легковий автомобіль за актом приймання-передачі:
— первісна вартість40110528000
— сума зносу1314018400

І останній момент. Після того як установа здійснила всі передбачені заходи, не забудьте надати суб’єкту управління звіт про результати відчуження та використання коштів, отриманих від продажу майна. Такий документ установа повинна подати в 10-денний строк після передачі транспортного засобу покупцю. Його складають за формою, наведеною у додатку 3 до Порядку № 803.
Також Порядок № 803 вимагає від установи подати суб’єкту управління відомості про факт передачі майна покупцю. Тобто маються на увазі документи, що засвідчують відчуження майна (копія договору купівлі-продажу транспортного засобу, акт прийому передачі транспортного засобу).
На цьому все. Упевнені, що за допомогою цього матеріалу ви добре впораєтеся з цим завданням.

Нормативні документи

БКУ — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.
Закон № 2658 — Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III.
Закон про Держбюджет-2014 — Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. № 719-VII.
Постанова № 65 — постанова КМУ «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» від 01.03.2014 р. № 65.
Порядок № 803 — Порядок відчуження об’єктів державної власності, затверджений постановою КМУ від 06.06.2007 р. № 803.
Наказ № 125/70 — наказ Головного управління Держказначейства, Держкомстату «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, та Інструкції з їх складання» від 02.12.97 р. № 125/70.
Порядок № 1388 — Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою КМУ від 07.09.98 р. № 1388.
Інструкція № 379 — Інструкція про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку
транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затверджена наказом МВС від 11.08.2010 р. № 379.

Джерело: buhgalter.com.ua

Наша розсилка

Випадкова цитата

Конторская книга одной небезызвестной конторы содержала всего две графы:

«Приход» и «В расход»

— А. Марков

PUSH-повідомлення

Підпишись на оперативні сповіщення про оновлення на нашому сайті. Натисни дзвіночок в правому нижньому кутку і натисни ОК. Підтримується браузер Chrome та Firefox

Продаж автомобіля в бюджетній установі

Час читання: 61 min
0