Головна » Юристу » Аналіз законодавства » Закон про ТОВ: нові правила ведення бізнесу
Аналіз законодавства

Закон про ТОВ: нові правила ведення бізнесу

Зміст

ТОВ та ТДВ: нові правила

06 лютого 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (надалі – Закон про ТОВ), який покликаний забезпечити належне правове регулювання діяльності найбільш популярної організаційної форми ведення бізнесу в Україні – товариства з обмеженою відповідальністю (надалі – ТОВ). 

Значна частина малих та середніх підприємств, інноваційних технологічних проектів, виробничих та сервісних компаній діють саме в формі ТОВ, проте їхня діяльність до останнього часу регулювалася нормами застарілого Закону України «Про господарські товариства», прийнятого ще у 1991 році, та окремими не завжди узгодженими положеннями Цивільного та Господарського кодексу України. У результаті, законодавство про ТОВ було суперечливим та фрагментарним, що перешкоджало розвитку перспективних підприємницьких ініціатив, залученню іноземних інвестицій та покращенню матеріально-технічної бази підприємств.

Прийнятий Закон має на меті створити гнучкі та цивілізовані умови для діяльності ТОВ, запровадити в українській правовій системі визнані міжнародною практикою інструменти корпоративного управління, надати учасникам більше можливостей для реалізації своїх корпоративних прав та вирішення спільних питання розвитку бізнесу.

В цілому, Закон про ТОВ містить велику кількість достатньо прогресивних норм, належна імплементація яких дозволить значно покращити інвестиційну привабливість України та наблизити вітчизняні умови ведення бізнесу до європейських.

Основними новелами Закону про ТОВ є запровадження інституту корпоративного договору та безвідкличної довіреності з корпоративних прав, скасування обмеження кількості учасників товариства, відмова від детальної регламентації змісту статуту, удосконалення процедури реалізації переважного права учасника товариства, встановлення можливості створення наглядової ради, прийняття загальними зборами учасників рішення шляхом заочного голосування або опитування, врегулювання конфлікту інтересів, а також поява значних правочинів та правочинів із заінтересованістю.

Основні нововведення Закону про ТОВ:

1.  Скасовано обмеження максимальної кількості учасників.

Закон передбачає скасування будь-яких обмежень щодо кількості учасників ТОВ (зараз – не більше 100 осіб).

Завдяки цьому ТОВ зможуть вільно залучати капітал населення та інвесторів для розвитку, а акціонерні товариства, що мають у своєму складі більше 100 акціонерів та не бажають здійснювати емісію акцій, зможуть змінити організаційно-правову форму на ТОВ.

2.  Запроваджено інститут корпоративного договору (shareholders’ agreement).

Одним із найбільш очікуваних та революційних нововведень Закону про ТОВ є запровадження інституту корпоративного договору, який широко використовується у іноземних юрисдикціях, однак до останнього часу був недоступний у вітчизняних правових реаліях.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону про ТОВ корпоративний договір – це договір, за яким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації.

Корпоративний договір може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких учасник має право або зобов’язаний купити або продати частку у статутному капіталі (її частину), а також визначати випадки, коли таке право або обов’язок виникає.

Разом з тим, корпоративний договір, яким встановлюється обов’язок учасників забезпечити голосування згідно з вказівками органів товариства, є нікчемним.

Зміст корпоративного договору є конфіденційним і не підлягає розкриттю (за винятком випадків, коли його стороною є держава, територіальна громада, юридичні особи публічного права). Так, корпоративний договір, стороною якого є держава, територіальна громада, державне або комунальне підприємство чи юридична особа, у статутному капіталі якої 25 і більше відсотків прямо або опосередковано належить державі або територіальній громаді, оприлюднюється протягом 10 днів з моменту його укладення шляхом розміщення на сайті відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування

Корпоративний договір завжди є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі. Умова про оплату або інше зустрічне відшкодування призводить до нікчемності корпоративного договору. Законодавець свідомо заборонив укладення оплатних корпоративних договорів з метою запобігання комерційним підкупах, рейдерських захопленням, недобросовісним поглинанням корпоративних прав міноритарних учасників.

Договір, укладений стороною корпоративного договору на порушення умов корпоративного договору, є нікчемним, якщо інша сторона за договором знала або мала знати про таке порушення. Разом з тим, не зовсім зрозуміло яким чином можна довести ознайомленість третьої особи із фактом порушення умов корпоративного договору (і узагалі з фактом самого існування корпоративного договору), зважаючи на його конфіденційний характер.

Водночас, недотримання конституційних норм законодавчого процесу (несвоєчасне підписання та опублікування прийнятих парламентом законів) призвело до виникнення правової проблеми, яка певний час не дозволяла повноцінно застосовувати інститут корпоративного договору.

18 лютого цього року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів» від 23 березня 2017 року (надалі – Закон про корпоративні договори), про що Ви уже читали у цьому блозі.

Законом про корпоративні договори Закон України «Про господарські товариства» доповнений, зокрема ст. 51-1 «Договір про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю». Водночас у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону про ТОВ передбачено, що Закон України «Про господарські товариства» втрачає чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю. Отже, з набранням чинності Законом про ТОВ втратила чинність ст. 51-1 Закон України «Про господарські товариства». Тобто, скористатися нормами укладення корпоративного договору, запровадженими Законом про корпоративні договори, учасникам ТОВ не вдалося, оскільки вони діяли лише 4 місяці до 17 червня 2018 року (дата набрання чинності Законом про ТОВ).

При цьому, Закон про ТОВ (стаття 7) містить дещо інше за юридичною технікою правове регулювання корпоративних договорів, аніж Закон про корпоративні договори.

У ч. 1 ст. 51-1 Закону України «Про господарські товариства» зазначено: “Договором про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю визнається договір про особливості реалізації прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю. За договором про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю його сторони зобов’язуються реалізовувати у спосіб, передбачений таким договором, права, що надаються учасникам (засновникам) товариства з обмеженою відповідальністю, та/або утримуватися від реалізації зазначених прав. Договором про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено обов’язок його сторін голосувати у спосіб, визначений таким договором, на загальних зборах учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю, погоджувати придбання або відчуження частки за заздалегідь визначеною ціною та/або у разі настання визначених у договорі обставин утримуватися від відчуження часток до настання визначених у договорі обставин, а також вчиняти інші дії, пов’язані з управлінням товариством з обмеженою відповідальністю, його припиненням або виділом з нього нової юридичної особи”.

Натомість, у ч. 1 ст. 7 Закону про ТОВ встановлено: “Договір, за яким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації (далі – корпоративний договір), є безвідплатним і вчиняється у письмовій формі”.

Можна відзначити, що текст Закону України «Про господарські товариства», присвячений предмету корпоративного договору, є значно більшим за обсягом, ніж відповідний текст Закону про ТОВ. Таке спостереження створює враження, ніби Закон про корпоративні договори передбачає ширше правове регулювання відповідного інституту.

Разом з тим, норми Закону про ТОВ викладені у більш загальному та абстрактному вигляді, що дозволяє зафіксувати у корпоративному договорі будь-які домовленості учасників щодо управління товариством та врахувати найрізноманітніші ситуації реалізації корпоративних прав.

З іншого боку, є певні побоювання, що менш деталізований перелік прав та обов’язків сторін корпоративного договору, передбачений Законом про ТОВ, буде тлумачитися обмежено, зокрема, судами України. Проте, у такому випадку можна посилатися на аналогію закону та наводити норми про корпоративні договори, що внесені Закономпро корпоративні договори до Закону України «Про акціонерні товариства», який містить розширений перелік прав та обов’язків сторін (норми аналогічні до норм, внесених до Закону України «Про господарські товариства»).

Ще однією нормою Закону про корпоративні договори, якої немає в Законі про ТОВ, є норма, що забезпечує примусову реалізацію обов’язку сторони корпоративного договору у судовому порядку. Вона передбачає, що у разі порушення договору про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю, яким передбачено обов’язок сторони цього договору придбати або продати частку в статутному капіталі цього товариства за заздалегідь визначеною ціною та/або у разі настання визначених у договорі обставин, заінтересована сторона договору може подати до суду позов про примусове виконання цього обов’язку шляхом зобов’язання сторони договору про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю придбати (продати) частку на умовах, визначених цим договором.

Зазначена норма діяла досить нетривалий строк, адже також скасована Законом про ТОВ. Попри недосконалість юридичного викладу цієї норми, її присутність в українському законодавства є не зайвою, а тому не зовсім зрозуміло чому відповідні положення відсутні у Законі про ТОВ.

В цілому, подальший розвиток подій буде залежати від імплементації нових норм корпоративного права на практиці, зокрема, від їх трактування Верховним Судом. Водночас, дана ситуація є яскравим прикладом того, як недотримання процедурних норм та засадничих правил законотворчої діяльності блокує повноцінний старт реформи певної галузу суспільних відносин.

3. Передбачено можливість видачі безвідкличної довіреності з корпоративних прав.

Ще однією новелою Закону про ТОВ є безвідклична довіреність з корпоративних прав, яка може бути видана з метою виконання або забезпечення виконання сторони корпоративного договору. Така довіреність не може бути відкликана на вимогу довірителя і фактично дає змогу учасникам корпоративних договорів, у разі порушення іншими учасниками вимог корпоративного договору, на законних підставах вчинити певні юридичні дії від імені такого учасника (наприклад, відчужити частку у статутному капіталі та провести державну реєстрацію переходу права власності на частку).

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону про ТОВ, у разі, якщо довіреність видається з метою виконання або забезпечення виконання зобов’язань учасників як сторін корпоративного договору, предметом яких є права на частку у статутному капіталі або повноваження учасників, довіритель може зазначити у довіреності, що до закінчення її строку вона не може бути скасована без згоди представника або може бути скасована лише у випадках, передбачених у довіреності (безвідклична довіреність).

Безвідклична довіреність підлягає нотаріальному посвідченню та припиняється у разі припинення зобов’язання, для виконання або забезпечення виконання якого вона видана.

Особа, якій видана безвідклична довіреність, не може передоручити вчинення дій, на які вона була уповноважена, іншій особі, якщо інше не передбачено у довіреності.

Разом з тим, у разі порушення прав та інтересів довірителя-учасника ТОВ представник на вимогу довірителя має припинити користуватися безвідкличною довіреністю та відмовитися від неї, а у разі виникнення спору безвідклична довіреність може бути скасована судом.

4. Лібералізовано вимоги до змісту статуту.

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону про ТОВ  у статуті товариства обов’язково зазначаються лише такі відомості:

1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;

2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень;

3) порядок вступу до товариства та виходу з нього.

За бажання учасників ТОВ до статуту товариства можуть бути внесені й інші відомості, які відображають досягнуті домовленості.

Разом з тим, з 17 червня 2018 року можна буде не зазначати у статуті інформацію про розмір статутного капіталу, перелік учасників товариства, розмір та склад частки кожного із учасників, місцезнаходження товариства тощо. Натомість, зазначені відомості вносяться при державній реєстрації ТОВ або вчиненні інших реєстраційних дій до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, доступ до якого кожен охочий може отримати через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України.

5. Передбачено нотаріальне засвідчення першої редакції статуту.

Після набрання чинності Законом про ТОВ, навіть при державній реєстрації товариства, підписи всіх учасників на статуті підлягають нотаріальному засвідченню. Раніше перша редакція статуту підписувалася засновниками ТОВ або уповноваженими ними особами без нотаріального засвідчення їхніх підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону про ТОВ перша редакція статуту товариства підписується всіма учасниками товариства. Справжність підписів учасників засвідчується нотаріально.

При цьому, зміни до статуту товариства та перша редакція статуту товариства, створеного в результаті реорганізації, підписуються учасниками товариства, які голосували за рішення про внесення таких змін чи про затвердження першої редакції статуту, або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення, якщо це передбачено статутом. Але якщо після реорганізації господарського товариства обсяг корпоративних прав учасника стане вужчим, перша редакція статуту ТОВ, створеного в результаті реорганізації, приймається одностайним рішенням всіх учасників.

Справжність підписів учасників або уповноваженої особи при внесенні змін до статуту ТОВ або затвердженні статуту ТОВ, створеного в результаті реорганізації, також засвідчуються нотаріально.

6.  Зменшено строк внесення учасниками вкладів при формуванні статутного капіталу.

Відтепер, при створенні ТОВ учасники зобов’язані сформувати статутний капітал у повному обсязі протягом 6 місяців з дати державної реєстрації, якщо інше не встановлено статутом (раніше цей строк становив 1 рік). Вказаний строк може бути зменшений або збільшений у статуті, проте лише за одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства.

Крім того, посилюється відповідальність за несвоєчасне внесення вкладу при первинному формуванні статутного капіталу, аж до виключення учасника товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону про ТОВ якщо учасник прострочив внесення вкладу чи його частини, виконавчий орган товариства має надіслати йому письмове попередження та встановити додатковий строк для погашення заборгованості, який не може перевищувати 30 днів.

Якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень:

1) про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу;

2) про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства;

3) про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками;

4) про ліквідацію товариства.

Голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визначенні результатів голосування.

7. Встановлено нові правила формування статутного капіталу.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону про ТОВ розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

При цьому, розмір частки учасника у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках та відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та розміру статутного капіталу товариства.

Статутом ТОВ можуть бути передбачені обмеження щодо зміни співвідношення часток учасників. Це дозволить запобігти агресивному розмиванню часток окремих засновників (учасників), зокрема, через неконтрольоване збільшення статутного капіталу конкретним учасником з метою перетворити іншого в міноритарія. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього лише одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства.

Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

ТОВ заборонено надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу.

8. Запроваджено нові умови збільшення та зменшення статутного капіталу.

Як і раніше, збільшення статутного капіталу ТОВ допускатиметься тільки після внесення усіма учасниками своїх вкладів в повному обсязі. При цьому, прямо зазначено, що збільшення статутного капіталу товариства, яке володіє часткою у власному статутному капіталі, заборонено.

Закон про ТОВ передбачає можливість збільшення статутного капіталу не лише за рахунок додаткових внесків учасників (як раніше), але й за рахунок нерозподіленого прибутку.

Разом з тим, встановлюється важливе правило про те, що збільшення розміру статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку не може призвести до перерозподілу часток учасників (якщо не залучаються додаткові вклади).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону про ТОВ у разі збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку товариства без залучення додаткових вкладів склад учасників товариства та співвідношення розмірів їхніх часток у статутному капіталі не змінюються.

Таким чином, чистий прибуток, на суму якого збільшується статутний капітал, ділиться між учасниками пропорційно частці кожного зі них у статутному капіталі. Після цього визначається нова номінальна вартість кожної пропорційно збільшеної частки. Сума таких нових вартостей дає новий розмір статутного капіталу товариства, а відсоткове співвідношення часток учасників залишиться незмінним.   

Також Закон про ТОВ зберігає традиційний спосіб збільшення статутного капіталу – за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб, але на дещо змінених умовах.

Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів відбувається на підставі рішення загальних зборів учасників. При цьому, передбачається переважне право учасників на здійснення додаткових вкладів, тоді як треті особи можуть здійснювати додаткові вклади лише після реалізації учасниками свого переважного права.

Строк реалізації переважного права учасника на внесення додаткового вкладу у разі збільшення статутного капіталу встановлюється рішенням загальних зборів учасників, але не може перевищувати 1 року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів. Третя особа може здійснити додатковий вклад протягом 6 місяців після спливу вище зазначеного строку, якщо рішенням загальних зборів учасників не встановлено менший строк.

Статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь усі учасники товариства, можуть встановлюватися інші строки для внесення додаткових вкладів, можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників вносити додаткові вклади, а також може бути виключений етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками товариства, які мають переважне право.

Крім того, Закон про ТОВ передбачає можливість укладення договору між товариством та учасником та/або третьою особою про внесення додаткового вкладу.

Щодо зменшення статутного капіталу, то Закон про ТОВ зменшує строк, протягом якого до товариства можуть звернутись кредитори, яких було повідомлено про зменшення статутного капіталу. З 17 червня 2018 року строк пред’явлення кредиторських вимог становить 30 днів (раніше законодавство прямо не визначало такий строк, але передбачало, що рішення про зменшення статутного капіталу набирає чинності через 3 місяці з дати державної реєстрації).

Закон про ТОВ передбачає письмове повідомлення про зменшення статутного капіталу лише тих кредиторів, вимоги яких до товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою (до цього обов’язковим було повідомлення усіх кредиторів без виключення).

З метою запобігання корпоративним конфліктам та зловживанням встановлено, що у разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток повинно зберігатисянезмінним.

9. Встановлено нові правила виходу із складу учасників.

Згідно Закону про ТОВ порядок виходу із товариства безпосередньо залежить від розміру частки учасника.

Учасник, частка якого в статутному капіталі перевищує 50 відсотків, може вийти з товариства лише за згодою інших учасників, в той час як учасник, частка якого у статутному капіталі товариства не перевищує 50 відсотків, може у будь-який час вийти з товариства без згоди інших учасників.

Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства приймається протягом 1 місяця з дня подання заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Учасник може вийти з товариства протягом 1 місяця з дня надання згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою.

Товариство зобов’язане протягом 1 року (або іншого строку, передбаченого статутом) виплатити колишньому учаснику вартість його частки, яка визначається ринковою вартістю сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки учасника. Також товариство зобов’язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Важливою новелою Закону про ТОВ є чітке визначення моменту виходу учасника із товариства. Так, учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу, тобто державної реєстрації відповідних змін до відомостей про товариство у частині складу учасників.

Разом з тим, статутом можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства.

Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

10. Детально врегульовано порядок реалізації переважного права учасника на придбання частки (частини частки) іншого учасника.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону про ТОВ учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Тобто, право учасника на відчуження своєї частки у статутному капіталі, за загальним правилом, визнається та допускається.

Водночас, статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього лише одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства.

Кожен учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

При цьому, учасник товариства, який має намір продати свою частку третій особі, зобов’язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну і розмір частки, що відчужується. Кожен інший учасник товариства має 30 днів для того, щоб скористатися переважним правом на придбання частки, яка пропонується до продажу.

Якщо жоден з інших учасників товариства протягом 30 днів не виявив наміру скористатися своїм переважним правом, вважається, що учасник (-и) товариства надав (-ли) свою згоду на продаж з 31-го дня, і така частка може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

Якщо ж учасник товариства, який має намір продати свою частку, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов’язані протягом 1 місяця укласти договір купівлі-продажу частки.

У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки укладеним на запропонованих продавцем умовах. У разі ухилення покупця від укладення договору купівлі-продажу продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених умовах.

Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов’язків покупця частки, якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить 1 рік.

Разом з тим, статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права, або передбачено обов’язок учасника товариства, який має намір продати частку третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства.

Окрім того, переважне право учасника не застосовується, якщо:

1) продаж частки у статутному капіталі товариства здійснюється на аукціоні (публічних торгах);

2) це передбачено корпоративним договором, стороною якого є учасник.

11. Визначено особливості звернення стягнення на частку учасника.

Звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюватиметься лише на виконання виконавчого документа:

1) про стягнення з учасника грошових коштів;

2) про звернення стягнення на частку учасника-майнового поручителя, яка передана у заставу з метою забезпечення зобов’язання іншої особи.

Закон про ТОВ скасовує чинну сьогодні норму про те, що звернення стягнення на частку учасника за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Дане нововведення сприятиме розвитку ринку кредитування та підвищить ліквідність корпоративних прав як предмету застави.

Виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника-боржника та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Якщо раніше виконавець визначав обсяг майна, яке підлягає виділу на користь стягувача, на підставі показників балансу ТОВ, то після набрання чинності Законом про ТОВ товариство зобов’язане надати виконавцю доступ до всіх документів фінансової звітності та інших первинних документів, необхідних для встановлення вартості частки боржника.

Окрім того, виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права) придбати частку учасника-боржника.

Якщо жоден учасник товариства не скористався переважним правом на придбання частки, або якщо договір купівлі-продажу із учасником-покупцем частки розірвано (вартість частки не оплачена протягом 10 днів з дня укладення договору), частка передається виконавцем для реалізації на аукціоні.

12. Фактично унеможливлено виключення учасника із товариства.

Закон України «Про господарські товариства» містить норму, яка дозволяє виключити учасника із складу товариства, якщо він систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, простою більшістю голосів учасників.

Разом з тим, Закон про ТОВ не містить окремих норм щодо примусового виключення учасника із товариства. Тому, відтепер, навіть за умови недобросовісної або протиправної поведінки учасника, примусово вилучити його із складу учасників товариства не вдасться.

Фактично, згідно із законодавчими змінами, виключити учасника можна лише у двох випадках:

1) у разі невнесення вкладу до статутного капіталу у встановлений строк (п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону про ТОВ);

2) у разі смерті/припинення учасника за умови, що спадкоємці/правонаступники своєчасно не звернулися із заявою про вступ до товариства (ч. 2 ст. 23 Закону про ТОВ).

13. Спрощено порядок спадкування частки учасника.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про ТОВ у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Таким чином, згідно Закону про ТОВ спадкоємцю учасника-фізичної особи або правонаступнику учасника-юридичної особи більше не потрібна згода дійсних учасників на вступ до товариства. Для реалізації цього права внесені зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», відповідно до яких спадкоємець фізичної особи або правонаступник юридичної особи може стати учасником товариства на підставі нотаріально засвідченої заяви про вступ до товариства, поданої державному реєстраторові (нотаріусу) із документом, що підтверджує право на спадщину або реорганізацію юридичної особи.

З 17 березня 2019 року набере чинності ч. 2 ст. 23 Закону про ТОВ, згідно якої у разі смерті учасника, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та за відсутності протягом 1 року з дня закінчення строку прийняття спадщини заяви спадкоємця про вступ до товариства, товариство може виключити відповідного учасника. Якщо частка учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство у вказаній ситуації може прийняти лише рішення про ліквідацію.

14. Врегульовано порядок виплата дивідендів учасникам товариства.

Закон про ТОВ вперше детально визначає порядок виплати дивідендів учасникам.

Так, виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату, пропорційно до розміру їхніх часток.

Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства. За загальним правилом, дивіденди виплачуються за календарний квартал, якщо інше не передбачено статутом.

При цьому, чітко встановлено граничний строк виплати дивідендів – 6 місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

Також Законом про ТОВ з метою захисту прав учасників, в тому числі й колишніх, а також запобігання неправомірному виведенню капіталу товариства передбачено випадки, при яких виплата дивідендів неможлива.

Товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:

1) не проведено розрахунок з учасниками у зв’язку із припиненням їх участі у товаристві або з правонаступниками учасників;

2) майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.

Статутом ТОВ можуть передбачатися додаткові умови, за яких загальні збори учасників не можуть приймати рішення про виплату дивідендів чи за яких дивіденди не можуть виплачуватися.

Окрім того, ТОВ не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.

15. Встановлено нові правила скликання та проведення загальних зборів учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону про ТОВ загальні збори учасників скликаються:

1) з ініціативи виконавчого органу товариства;

2) на вимогу наглядової ради товариства;

3) на вимогу учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Крім того, запроваджено щорічне скликання річних загальних зборів учасників протягом 6 місяців після звітного року, якщо інший строк не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов’язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.

Загальні збори можуть проводитися у режимі відеоконференції, якщо такий режим дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів одночасно.

Протокол загальних зборів учасників може підписати голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа. Таким чином, протокол загальних зборів учасників може підписати будь-яка особа (один із учасників, директор, голова наглядової ради тощо), а не лише голова та секретар загальних зборів учасників, як це було раніше. Необхідність обрання секретаря загальних зборів учасників узагалі скасована.

Рішення з питань, не включених до порядку денного загальних зборів учасників, приймається лише за умови, що у них беруть участь всі учасники товариства, які одностайно надали згоду на розгляд таких питань. Загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених Законом про ТОВ та статутом щодо порядку скликання та проведення загальних зборів учасників, якщо на це є згода всі учасників товариства. Відповідні положення повинні спростити процедуру загальних зборів учасників, позбавити її зайвого формалізму та надати більшої гнучкості учасникам при здійсненні своїх корпоративних прав.

Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом. Проведення загальних зборів за межами території України допускається лише за одностайною письмовою згодою всіх учасників товариства.

16. Передбачено нові способи прийняття загальними зборами учасників рішень.

Закон про ТОВ запроваджує два нові способи прийняття загальними зборами учасників рішень:

1) заочне голосування;

2) опитування.

Після набрання чинності Законом про ТОВ учасник товариства може взяти участь у загальних зборах шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у формі письмового нотаріально засвідченого документу (заочне голосування). При цьому, голос учасника товариства зараховуватиметься до результатів голосування, якщо текст документу дозволяє визначити його волю щодо безумовного голосування за чи проти відповідного рішення.

Також з’являється можливість прийняття загальними зборами учасників рішень шляхом опитування.

Ініціатором проведення опитування може бути будь-який учасник товариства або виконавчий орган, якщо інше не встановлено статутом.

Ініціатор опитування надсилає усім учасникам товариства відповідний запит з проектом рішення із запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку учасники товариства мають надіслати свої відповіді на запит, та строк надіслання таких відповідей.

У разі згоди із запропонованим рішенням учасник товариства підписує проект рішення та надсилає його ініціатору протягом 15 днів з дня отримання запиту, якщо інше не встановлено статутом. Згода учасника товариства з прийнятим рішенням має бути безумовною. Обмін документами під час процедури опитування може здійснюватися в електронній формі, якщо це передбачено статутом.

Статутом товариства також може бути передбачена вимога щодо нотаріального засвідчення справжності підпису учасника на відповіді про прийняте рішення під час опитування.

Ініціатор опитування зобов’язаний викласти прийняте рішення в письмовій формі з додаванням до нього копій відповідей усіх учасників товариства та надіслати рішення усім учасникам товариства протягом 10 днів з дати завершення строку опитування. Крім того, ініціатор опитування передає виконавчому органу товариства підписані письмові рішення, отримані від учасників товариства, що скріплюються, зберігаються разом та набувають статусу протоколу. Рішення, прийняте шляхом опитування, також може бути оформлено у вигляді єдиного письмового документа, підписаного всіма учасниками товариства.

При застосуванні процедури опитування рішення загальних зборів учасників вважається прийнятим, якщо за нього проголосували всі учасники товариства. Датою прийняття рішення вважається останній день строку надіслання учасниками своїх письмових рішень ініціаторові опитування, якщо інше не встановлено статутом.

Разом з тим, коло питань, які можуть бути прийняті шляхом опитування, є обмеженим.

Відповідно до Закону про ТОВ шляхом опитування не можуть прийматися рішення про:

1) обрання та припинення повноважень членів наглядової ради та виконавчого органу;

2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;

3) злиття, приєднання, поділ, виділення або перетворення товариства, затвердження статутів правонаступників;

4) ліквідацію товариства;

5) визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства у випадках, передбачених законом;

6) виключення учасника з товариства.

Статутом товариства можуть бути передбачені додаткові питання, рішення з яких не можна приймати шляхом опитування або, взагалі, встановлено заборону на прийняття загальними зборами учасників рішень шляхом опитування.

17. Визначено нові пороги для прийняття загальними зборами учасників рішень.

Для ухвалення рішень загальними зборами більше не потрібен кворум, натомість деякі питання мають вирішуватися одноголосно усіма учасниками товариства, зокрема, це рішення з таких питань:

1) про затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;

2) про перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених законом;

3) про створення інших органів товариства, визначення порядку їхньої діяльності;

4) про прийняття рішення про придбання товариством частки учасника чи її частини.

Не менше як ¾ голосів усіх учасників товариства приймаються рішення про:

1) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;

2) зміну розміру статутного капіталу товариства;

3) виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства.

Рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Разом з тим, статутом ТОВ може встановлюватися інша кількість голосів учасників (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень загальних зборів учасників, крім рішень, які приймаються тільки одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства.

18. Передбачено спрощений порядок оформлення рішень загальних зборів учасників товариства з одним учасником.

У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником одноособово у формі письмового рішення. Тобто, не має потреби складати протокол загальних зборів учасників та обирати голову і секретаря відповідних зборів. Також ТОВ з одним учасником може не виконувати ряд вимог щодо скликання та проведення загальних зборів.

Спрощений порядок прийняття рішень для ТОВ з одним учасником імплементований у Закон про ТОВ за зразком із аналогічними положеннями у Законі України «Про акціонерні товариства» та покликаний спростити корпоративне управління у ТОВ із єдиним власником.

19. Законодавчо закріплено можливість створення наглядової ради.

На відміну від законодавства, що діяло раніше, Закон про ТОВ прямо передбачає можливість створення у ТОВ наглядової ради, що дозволить значно покращити систему контролю за діяльністю виконавчого органу з боку інвесторів. Умови створення та функціонування наглядової ради визначаються статутом ТОВ.

Основним завданням наглядової ради є здійснення контролю та регулювання діяльності виконавчого органу товариства. Згідно статуту наглядовій раді може бути надано право обрати одноосібний виконавчий орган (директора) або членів колегіального виконавчого органу (дирекції), зупиняти та припиняти їхніх повноважень, встановлювати розмір винагороди членам виконавчого органу товариства. Окрім того, наглядовій раді товариства можуть бути делеговані повноваження загальних зборів учасників, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників.

З кожним членом наглядової ради укладається цивільно-правовий договір або трудовий контракт. Цивільно-правовий договір може бути оплатним чи безоплатним. Договір, що укладається з членом наглядової ради від імені товариства, підписує особа, уповноважена загальними зборами учасників.

Таким чином, іноземні компанії, які хочуть вести бізнес в Україні, зможуть призначати своїх представників до наглядової ради дочірніх підприємств в Україні без необхідності отримання дозволу на застосування праці іноземця.

При цьому, за рішенням загальних зборів учасників повноваження членів наглядової ради можуть бути у будь-який час та з будь-яких підстав припинені або члени наглядової ради можуть бути тимчасово відсторонені від виконання своїх повноважень. У разі припинення повноважень члена наглядової ради за рішенням загальних зборів учасників відповідний договір із цією особою вважається автоматично припиненим.

У Законі про ТОВ відсутні положення про ревізійну комісію, що, проте, не забороняє її створити одностайним рішенням учасників товариства.

20. Детально унормовано засади створення та діяльності виконавчого органу.

Відповідно до ст. 39 Закону про ТОВ виконавчий орган може бути:

1) одноосібний — «директор«;

2) колегіальний — «дирекція«, яку очолює «генеральний директор».

Статутом може бути передбачена інша назва виконавчого органу ТОВ.

Обрання членів колегіального виконавчого органу та його голови здійснюється голосуванням щодо кожного кандидата окремо, якщо статутом не передбачено обрання членів виконавчого органу та його голови списком, кумулятивним голосуванням чи в іншому порядку.

Директор або член дирекції не може бути членом наглядової ради.

Одноосібний виконавчий орган (директор) або голова колегіального виконавчого органу (генеральний директор) може діяти від імені товариства без довіреності. Разом з тим, статут товариства може передбачати можливість кожного або окремих членів колегіального виконавчого органу діяти від імені товариства без довіреності або можливість усіх чи окремих членів виконавчого органу вчиняти дії від імені товариства без довіреності виключно разом.

Повноваження одноосібного виконавчого органу (директора) чи голови колегіального виконавчого органу (генерального директора) можуть бути у будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. При цьому, обирається новий одноосібний виконавчий орган чи голова колегіального виконавчого органу або тимчасово виконуючі їхні обов’язки. У разі припинення повноважень директора (генерального директора) договір із ним автоматично припиняється.

21. Передбачено підвищені вимоги щодо добропорядності посадових осіб.

Посадовими особами ТОВ є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.

Члени наглядової ради та виконавчого органу несуть солідарну відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству їхніми винними діями або бездіяльністю.

Закон про ТОВ частково запроваджує механізм обмеження конкуренції для посадових осіб товариства (Non-compete).

Так, член виконавчого органу товариства не може без згоди загальних зборів учасників або наглядової ради товариства, а член наглядової ради товариства — без згоди загальних зборів учасників:

1) здійснювати господарську діяльність як фізична особа — підприємець у сфері діяльності товариства;

2) бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства;

3) бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб’єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства.

Також Закон про ТОВ вперше визначає поняття конфлікту інтересів для посадової особи ТОВ, способи його запобігання та врегулювання.

Конфліктом інтересів є конфлікт між обов’язком посадової особи діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства в цілому та приватними інтересами посадової особи або її афілійованих осіб.

При обранні посадова особа зобов‘язана подати товариству перелік своїх афілійованих осіб. У разі зміни складу афілійованих осіб посадова особа у п‘ятиденний строк з дня, коли їй стало відомо про таку зміну, зобов‘язана повідомити про це товариство.

Афілійованими особами вважаються особи, які визнаються такими відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства».

Отримання посадовою особою або її афілійованими особами від третіх осіб виплат, винагород чи інших благ за дії (бездіяльність), пов‘язані з виконанням посадовою особою її повноважень, є конфліктом інтересів. Посадова особа, якій стало відомо про виникнення конфлікту інтересів, зобов’язана протягом 2 днів письмово повідомити про це виконавчий орган товариства та наглядову раду товариства (у разі утворення).

Закон про ТОВ також законодавчо регламентує умови поширеного у іноземній корпоративній практиці положення про нерозголошення корпоративної інформації (Non-disclosure). Так, посадовим особам забороняється розголошувати інформацію, що стала їм відома у зв’язку з виконанням своїх обов’язків та становить комерційну таємницю товариства чи є конфіденційною, крім випадків, коли розкриття такої інформації вимагається законом. Ця заборона діє також протягом 1 року з дати припинення (розірвання) договору з посадовою особою, якщо інший строк не встановлений таким договором. Тобто, зобов’язання зберігати у таємниці інформацію про діяльність ТОВ може бути покладено на директора чи іншу посадову особу і протягом певного періоду часу після їх звільнення з посади (припинення повноважень).

Наслідком порушення умови про неконкуренцію (Non-compete) або умови про нерозголошення  (Non-disclosure) є розірвання договору (контракту) з посадовою особою без виплати компенсації.

Крім цього, на виконавчий орган покладено обов’язок скликати загальні збори товариства у разі, якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з попереднім роком. Такі зміни змусять керівників відповідальніше ставитися до своїх обов’язків та завчасно повідомляти учасників про фінансові проблеми. У разі невиконання зазначеного обов’язку або у разі банкрутства товариства протягом 3 років, директор або члени дирекції несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства перед кредиторами.

22. Встановлено перелік документів, які товариство зобов’язане зберігати. 

Товариство зобов’язано зберігати протягом всього строку своєї діяльності, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства, такі документи:

1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника);

2) статут товариства та зміни до статуту;

3) протоколи загальних зборів учасників;

4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;

5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття);

6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства;

7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;

8) річну фінансову звітність;

9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

10) документи, пов’язані з випуском емісійних цінних паперів;

11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства;

12) документи, що підтверджують права товариства на майно;

13) документи бухгалтерського обліку.

Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган та на головного бухгалтера (у разі призначення) – щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Виконавчий орган товариства зобов’язаний надати кожному учаснику копії документів, які зберігаються товариством, протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов’язаних з пересиланням документів поштою.

23. Регламентовано питання проведення аудиту фінансової звітності товариства на вимогу учасників.

Учасник або учасники, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу, мають право вимагати проведення аудиту фінансової звітності товариства із залученням аудитора (аудиторської фірми), не пов’язаного (не пов’язаної) майновими інтересами з товариством, посадовими особами товариства чи з його учасниками.

За загальним правилом, витрати, пов’язані з проведенням аудиту фінансової звітності, покладаються на учасника (учасників), на вимогу якого проводиться такий аудит, якщо інше не встановлено статутом товариства. Загальні збори учасників товариства можуть ухвалити рішення про відшкодування витрат учасника на аудит фінансової звітності товариства.

Виконавчий орган зобов’язаний протягом 10 днів з дати отримання примірника оригіналу договору про проведення аудиту фінансової звітності товариства забезпечити аудитору можливість проведення аудиту та надати завірені копії всіх документів відповідно до визначеного у договорі обсягу аудиторських послуг.

24. Запроваджено інститут значного правочину та правочину із заінтересованістю.

Фактично положення про значні правочини та правочини із заінтересованістю запозичені Законом про ТОВ із Закону України «Про акціонерні товариства», однак із дещо більшим ступенем диспозитивності.

Так, статут ТОВ може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу,приймаються виключно загальними зборами учасників.

Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Таким чином, учасники мають право самостійно встановити вартісні та інші критерії значних правочинів, а також порядок надання згоди на їх вчинення у статуті.

Якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним. Дана норма внесена до Закону про ТОВ з метою запобігання штучному «дробленню» значних для товариства правочинів.

Правочин вважається правочином із заінтересованістю, якщо він укладається товариством з:

1) посадовою особою товариства або її афілійованою особою;

2) учасником, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє часткою, що становить 20 відсотків статутного капіталу товариства, або його афілійованими особами;

3) юридичною особою, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 і 2, є членом органу товариства;

4) іншою особою, визначеною статутом товариства.

Порядок надання згоди на вчинення правочинів із заінтересованістю встановлюється учасниками ТОВ на власний розсуд. Разом з тим, відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього лише одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства.

Якщо ж учасники товариства не встановили у статуті порядок надання згоди на вчинення правочинів із заінтересованістю, законодавчі норми про правочин із заінтересованістю не застосовуються.

Згідно Закону про ТОВ посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів та правочинів із заінтересованістю, солідарно відповідають за збитки, завдані товариству.

Таким чином, Законом про ТОВ передбачено для власників бізнесу додаткові інструменти контролю за діяльністю посадових осіб та засоби регулювання їхньої діяльності з найважливіших фінансових питань.

Разом з тим, встановлюється можливість наступного схвалення значного правочину або правочину із заінтересованістю.

Значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки товариства лише у разі подальшого його схвалення товариством у встановленому порядку.

25. Встановлено можливість укладення договору про припинення товариства.

 

Товариства, які беруть участь у припиненні, можуть укласти договір про припинення, який визначатиме умови передачі майна, прав та обов’язків юридичним особам — правонаступникам, розмір часток кожного учасника у статутному капіталі кожної юридичної особи — правонаступника або коефіцієнти конвертації часток в акції (якщо правонаступниками є акціонерні товариства), склад органів юридичних осіб — правонаступників та інші умови припинення.

При цьому, якщо серед правопопередників ТОВ є акціонерне товариство, акціонерами якого є особи, права на акції яких обліковуються в депозитарній системі України на рахунках у цінних паперах, відкритих депозитарною установою на підставі договору з таким акціонерним товариством, реорганізація такого товариства не допускається, а рішення про реорганізацію є недійсним.

26.  Передбачено особливості правового статусу товариств з додатковою відповідальність.

Незважаючи на те, що абсолютна більшість норм Закону про ТОВ присвячена товариствам з обмеженою відповідальністю (ТОВ), все ж є одна стаття (ст. 56), яка встановлює особливості правового статусу товариств з додатковою відповідальністю (ТДВ), які не притаманні ТОВ.

Так, учасники ТДВ солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним з них вкладу.

У разі визнання банкрутом одного з учасників ТДВ його відповідальність за зобов’язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі.

У всіх інших питаннях створення, діяльності, управління, припинення до товариств з додатковою відповідальністю застосовуються законодавчі положення про товариства з обмеженою відповідальністю.

Довідково:

Закон про ТОВ набрав чинності через 3 місяці з дня його опублікування, тобто 17 червня 2018 року, крім ч. 2 ст. 23 Закону щодо переходу частки учасника до спадкоємця (правонаступника), яка набере чинності через 1 рік, а саме: 17 березня 2019 року.

З 17 червня 2018 року втратив чинність Закон України «Про господарські товариства» у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю. Фактично, після цієї дати  Закон України «Про господарські товариства» регулює діяльність лише повних та командитних товариств.

Разом з тим, ТОВ і ТДВ мають протягом року з дня набрання чинності Законом про ТОВ (до 17 червня 2018 року)привести свої статути у відповідність до цього Закону та безкоштовно здійснити державну реєстрацію відповідних змін. До внесення необхідних змін положення статутів залишаються чинними в частині, що відповідала законодавству станом на 17 червня 2018 року.

Джерело: Протокол

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Мітки

Додати коментар

Клікніть, щоб прокоментувати

14 + 5 =

Пошук від Google

Наша розсилка

Багатьом не подобаються зміни, але ми повинні навчитися приймати їх. Особливо якщо альтернатива змінам — це катастрофа

— Ілон Маск

Події

Останні пости на форумі

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: